Римляни носили трилобіти як амулети 2000 років тому

Команда археологів в Іспанії виявила унікальну знахідку, яка розкриває нові деталі про те, як стародавні римляни сприймали скам'янілості. Під час розкопок римського поселення, А Сібда де Армеа в Галісії дослідники знайшли 450-мільйонолітній скам'янілий трилобіт, який був оброблений людськими руками та, ймовірно, використовувався як підвіска або браслет.

Це перший випадок, коли трилобіт знайдено як римський артефакт. Загалом це лише третя відома скам'янілість, яку люди навмисно збирали понад тисячу років тому, і лише одинадцятий трилобіт, який коли-небудь знаходили на археологічних розкопках.

Скам'янілість належала вимерлому морському членистоногому трилобіту виду Colpocoryphe sp. Вона була знайдена в побутових відходах всередині розкішного римського будинку, який археологи прозвали Будинком Гексаскель. Поряд із скам'янілістю знайшли бронзову монету, карбовану за часів правління імператора Августа, що дозволило датувати знахідку першим-третім століттями нашої ери.

Трилобіт мав типову сегментовану будову тіла з центральним гребенем та гладкими частками біля хвоста, що допомогло дослідникам його ідентифікувати. Скам'янілість збереглася у вигляді природного відбитка, коли форма створіння закарбувалася в навколишній породі після його смерті та згодом затверділа.

Червонуватий відтінок скам'янілості утворився через оксид заліза внаслідок мінералізації під час скам'яніння. Однак найбільше увагу дослідників привернули дрібні модифікації на поверхні трилобіта. Використовуючи пари оксиду магнію, висококонтрастну фотографію та тривимірну фотограмметрію, науковці виявили сім чітко штучних граней зносу на лівому боці та нижній частині скам'янілості.

Автори дослідження зазначають, що ці модифікації на нижній частині зразка, які включають до семи штучних граней зносу для вирівнювання та формування скам'янілості, вказують на її можливе використання в підвісці або браслеті, ймовірно, як амулета з магічними або захисними властивостями.

Додатковою підказкою про походження трилобіта є його форма та колір, які свідчать про зв'язок зі скам'янілостями з пластів Трістані в південній частині Центральної Іберійської зони, регіоні, віддаленому приблизно на 430 кілометрів. Це величезна відстань для переміщення предмета в стародавні часи, що наполегливо вказує на навмисне транспортування до поселення Армеа, можливо, через рідкість або віру в особливі властивості.

Дослідники вважають цілком можливим, що трилобіт з Армеа міг сприйматися як такий, що має магічні та захисні сили для свого власника, як це відбувається зі скам'янілостями або навіть трилобітами в інших відомих археологічних контекстах.

Цікаво, що скам'янілість знайшли в тому самому археологічному шарі, що й монету Августа, першого римського імператора. Історичні записи римського історика Светонія описують Августа як завзятого колекціонера скам'янілостей, який не лише імпортував їх з таких місць, як Греція, але й особисто викопував на острові Капрі.

За повідомленнями, він створив ранній музей у своїй віллі, де демонстрував кістки гігантів та монстрів, ймовірно, скам'янілості. Це додає ще більше ваги ідеї про те, що римляни, особливо еліта, розглядали скам'янілості як значущі об'єкти.

Амулет з трилобіта також змінює наше уявлення про те, як стародавні люди взаємодіяли з далеким минулим. Хоча найімовірнішою інтерпретацією є використання як прикраси, дослідники також розглядають інші можливості.

Наприклад, підкруглий контур та відполірована нижня поверхня зразка трилобіта спочатку наводить на думку про можливе використання як кам'яного жетона для стародавніх римських настільних ігор, таких як людус латрункулорум або терні лапіллі.

Однак дослідникам потрібно більше доказів для підтвердження цих можливостей. Сподіваються, що подальші розкопки виявлять більше таких скам'янілостей та прольють світло на різні ролі, які вони відігравали в стародавніх суспільствах.

Знахідка демонструє, що для людей стародавніх часів скам'янілості могли бути не просто гарними каменями, а об'єктами, наділеними особливими силами. Цей трилобіт розширює наше розуміння того, як римляни сприймали та використовували залишки стародавнього життя, показуючи їхню здатність цінувати красу та таємничість цих древніх створінь.