Срібний скарб з середньовіччя: науковці розкривають таємниці Руси

У лісі поблизу села Дернове на Сумщині вчені натрапили на унікальну знахідку — скарб із п’яти срібних злитків, захованих у землі ще в середньовічні часи.

Цей скарб, датований 13−14 століттями, виявився не просто археологічною цінністю, а й ключем до розуміння грошового обігу в період, коли монети на Русі майже не використовувалися. Злитки, вагою від 192 до 199 грамів кожен, були заховані на глибині до 20 сантиметрів під корінням дерева, що свідчить про поспішність або потребу приховати багатство в небезпечний час.

Знахідка потрапила до Сумського обласного краєзнавчого музею на початку 2020 року завдяки місцевим жителям Сергію Гуцану та Роману Бобкову, які виявили її випадково. Археологи ретельно обстежили місце: поруч із деревом виявили дві ями, а також провели розкопки, які, щоправда, не виявили інших предметів чи культурного шару. Це наштовхує на думку, що скарб не пов’язаний із поселенням, а міг бути захований уздовж давнього торгівельного шляху — типове явище для таких знахідок.

Злитки мають видовжену форму з опуклою спинкою і різняться розмірами: їхня довжина коливається від 14,3 до 15,4 сантиметра. На кожному з них є надрізи — від п’яти до восьми, іноді у два ряди.

Дослідники припускають, що ці позначки могли слугувати для перевірки якості металу або вказувати на вагову одиницю, хоча точне значення цих символів досі викликає дискусії. Аналіз складу, проведений за допомогою рентгенфлуоресцентного методу, показав, що срібло в злитках надзвичайно чисте — його вміст становить 98,1−98,5%. Крім срібла, у сплаві виявили мідь, золото та незначну кількість свинцю, що вказує на високу якість сировини, ймовірно, з центральноєвропейських копалень.

Цікаво, що злитки не мають слідів цинку чи олова, а вісмут присутній лише у мізерних кількостях. Це свідчить про використання технології купеляції — очищення срібла від домішок шляхом нагрівання. Такий склад відрізняє знахідку від інших відомих скарбів Русі, наприклад, київських шестикутних злитків, де вміст срібла зазвичай не перевищує 90%, а свинець переважає над міддю. Натомість дернівські злитки за формою нагадують так звані новгородські злитки-палички, хоча їхній склад ближчий до київських чи литовських зразків. Це наштовхує на думку, що в 13−14 століттях могли існувати різні типи злитків, які відображали регіональні особливості чи етапи еволюції грошової системи.

Дослідники пов’язують скарб із періодом безмонетного обігу на Русі, коли срібні злитки слугували основним платіжним засобом. Їхнє датування викликає суперечки: одні фахівці вважають, що довгі злитки-палички з’явилися не раніше 1340-х років, інші припускають зв’язок із подіями кінця 13 століття, зокрема конфліктом між руськими князями та татарами взимку 1289−1290 років. Схожість зі скарбами з Патилу та Старикового за розмірами та надрізами підтримує цю гіпотезу, вказуючи на можливі історичні обставини, що змусили власника сховати багатство.

Знахідка також кидає виклик традиційним уявленням про типологію злитків. У наукових колах їх часто називають «гривнами» чи «рублями», спираючись на давні письмові джерела, але конкретне співвіднесення цих термінів із типами злитків залишається умовним. Дернівські злитки, попри схожість із новгородськими, вирізняються вищою пробою срібла та технологією виготовлення, що може свідчити про їхню окрему роль у торгівлі чи обміні. Порівняння з монетами 14 століття — польськими, угорськими та лівонськими — показує близькість сировини, але переплавка монет для створення цих злитків малоймовірна.

Дослідження скарбу провели Олексій Комар з Інституту археології Національної академії наук України, Лариса Білинська з Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» та Олександр Бугай з Інституту прикладної фізики НАН України. Їхня робота, опублікована в журналі «Археологія» за перший квартал 2025 року, відкриває нові горизонти для вивчення економічної історії Русі та її зв’язків із Європою. Цей скарб — не лише свідчення минулого, а й нагадування про те, скільки таємниць ще ховає українська земля.