Щастя не має U-подібної форми: нове дослідження спростовує міф

Поширене переконання про те, що щастя протягом життя змінюється за U-подібною кривою, досягаючи піків на початку та в кінці життя, може бути помилковим. Про це заявляють німецькі дослідники Фабіан Кратц та Йозеф Брюдерль з Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана.

Цей патерн став популярним після публікації знакової наукової роботи дослідників Девіда Бланчфлауера та Ендрю Освальда у 2008 році. Їхнє дослідження базувалося на даних від півмільйона людей і з того часу стало загальноприйнятим переконанням, навіть ставши темою численних популярних книг.

Кратц каже, що його мотивувало переглянути це твердження те, що воно «не відображало мого особистого досвіду спілкування з літніми людьми». Тому дослідники вирішили проаналізувати статистику самооцінки щастя для 70 922 дорослих, які брали участь у щорічному соціально-економічному панельному опитуванні в Німеччині між 1984 та 2017 роками. Потім вони змоделювали, як змінювалося щастя протягом життя кожної людини.

Замість U-подібної кривої дослідники виявили, що щастя загалом повільно знижується протягом дорослого життя до кінця п'ятдесяти років, коли воно починає трохи зростати до 64 років, а потім різко падає.

Однією з причин, чому Кратц вважає, що попередні дослідження прийшли до того, що він вважає неправильними висновками, є те, що вони надмірно спрощують траєкторію щастя, частково ігноруючи смерті, спричинені самогубством або поганим здоров'ям. «Ви отримуєте враження, що після певного віку щастя зростає лише тому, що нещасні люди вже померли», — каже Кратц.

Юлія Рорер з Лейпцизького університету коментує ситуацію: «У соціальних науках точилося багато дебатів про результати, які неможливо відтворити — результати, які зникають, коли збираються нові дані. Але є інша, менш оцінена проблема: дослідники іноді аналізують свої дані систематично хибними способами. Це може призвести до результатів, які надійно відтворюються, але все одно вводять в оману».

Інші дослідники стверджують, що результати викликають новий набір питань. «Ця робота чудово підходить для роздумів про те, що ми насправді намагаємося дізнатися в дослідженнях», — каже Філіп Коен з Університету Меріленда. Однак він зазначає, що тепер слід спробувати дізнатися, чому щастя змінюється протягом життя і чи можна уникнути спадів. Самі Кратц та Брюдерль прагнуть уникати спекуляцій щодо того, чому відбуваються зміни, які вони спостерігали.

Освальд, один із авторів оригінального дослідження 2008 року, каже, що робота «має цікаві результати, і всі дослідження слід вітати». Але він додає, що дослідники не контролювали такі фактори, як шлюб та дохід, які можуть впливати на щастя.

Він також зазначає, що дослідження розглядало лише одну країну, тому невідомо, чи застосовуються результати в інших місцях. Кратц каже, що це було б цікавим напрямком для майбутніх досліджень, особливо тому, що висновки можуть мати наслідки для політики. «Попередні вчені стверджували, що нам потрібні політики позитивних дій, щоб допомогти людям впоратися з кризою середнього віку», — каже Кратц. «Я не хочу сказати, що це не терміново, але наші результати свідчать про те, що найбільш терміновою проблемою є вирішення питання зниження щастя в похилому віці».

Нове дослідження ставить під сумнів усталені уявлення про те, як змінюється наше сприйняття життя з віком. Протягом років концепція U-подібної кривої щастя використовувалася не лише в академічних колах, але й впливала на розробку соціальних програм та політик підтримки різних вікових груп.

Методологія нового дослідження відрізняється від попередніх тим, що вона фокусується на змінах щастя в межах життя окремих людей, а не на порівнянні різних вікових груп у певний момент часу. Це дозволяє отримати більш точну картину того, як насправді змінюється рівень задоволеності життям у кожної конкретної людини з плином років.

Результати дослідження опубліковані в журналі European Sociological Review. Вони викликали жваву дискусію в науковому співтоваристві про те, як правильно вимірювати та інтерпретувати зміни в суб'єктивному благополуччі протягом життя.

Дослідники підкреслюють важливість врахування так званого ефекту виживання — явища, коли в старших вікових групах залишаються переважно ті люди, які мають кращі показники здоров'я та благополуччя, тоді як інші вже померли. Це може створювати хибне враження про зростання щастя в похилому віці, якщо не враховувати цей фактор належним чином.

Крім того, автори нового дослідження звертають увагу на те, що попередні роботи часто використовували крос-секційні дані, тобто порівнювали різних людей різного віку в один момент часу. Натомість лонгітюдний підхід, який відстежує одних і тих самих людей протягом багатьох років, дає змогу побачити реальні зміни в їхньому житті.

Питання про те, як змінюється щастя протягом життя, має не лише теоретичне, але й практичне значення. Розуміння цих закономірностей може допомогти в розробці більш ефективних програм підтримки психічного здоров'я для різних вікових груп, а також у плануванні соціальних послуг та медичної допомоги.

Особливо важливим є виявлене дослідниками різке зниження щастя після 64 років. Це може бути пов'язано з виходом на пенсію, погіршенням здоров'я, втратою близьких людей та іншими факторами, характерними для цього періоду життя. Кратц наголошує, що саме цей аспект потребує найбільшої уваги з боку політиків та соціальних служб.

Дискусія навколо нового дослідження також підкреслює більш широку проблему в науці — необхідність критичного перегляду навіть усталених теорій та готовність переосмислювати результати, які здавалися незаперечними. Це особливо важливо в соціальних науках, де методологія дослідження може суттєво впливати на отримані висновки.