ШІ у психіатрії: Стенфорд запустив ініціативу AI4MH

На тлі стрімкого розвитку технологій штучного інтелекту та їхнього все глибшого проникнення в різні сфери життя, Стенфордський університет зробив рішучий крок до осмислення та використання потенціалу ШІ в одній із найчутливіших галузей — охороні психічного здоров'я. У межах престижної Школи медицини, на базі Департаменту психіатрії та поведінкових наук, була запущена нова знакова ініціатива, що отримала влучну назву AI4MH — «Штучний інтелект для психічного здоров'я».

Урочистий запуск програми відбувся нещодавно, 15 квітня (ймовірно, 2024 року, попри згадку 2025 у першоджерелі), а ключовим доповідачем на заході став видатний психіатр і нейронауковець, доктор Том Інзел. Доктор Інзел здобув світове визнання завдяки своїй фундаментальній роботі в галузі досліджень психічного здоров'я та впровадження технологій, зокрема під час перебування на посаді директора Національного інституту психічного здоров'я США (NIMH). Він також відомий як засновник кількох компаній, що інноваційно інтегрують високі технології у сферу психіатричної допомоги. Його участь підкреслила серйозність намірів та високий науковий рівень нової стенфордської ініціативи.

Програма AI4MH ставить перед собою амбітну мету, сформульовану в її місії: «трансформувати дослідження, діагностику та лікування психіатричних і поведінкових розладів шляхом створення та використання відповідального ШІ». Для досягнення цього бачення, ініціатива зосередиться на розробці ШІ-інструментів, спеціально адаптованих для психіатричних застосувань, сприятиме їхньому впровадженню в рамках департаменту, заохочуватиме міждисциплінарну співпрацю та поширюватиме передові знання в цій галузі. Організатори, серед яких професори Кіліан Поль, Ехсан Аделі та Каролін Родрігез, продемонстрували глибоке бачення та непохитну відданість справі запуску цієї життєво важливої програми.

Виступ доктора Інзела на відкритті задав тон усій подальшій дискусії. Він ретельно окреслив поточний стан застосування ШІ в охороні психічного здоров'я та запропонував глибокий аналіз перспектив розвитку цієї динамічної галузі. Ключовим моментом його доповіді стала теза, що неодноразово лунала і в інших експертних колах: існуюча система надання психіатричної допомоги є вкрай неадекватною сучасним викликам і потребує кардинального переосмислення та реформування. Потреба, а точніше — зростаючий попит на послуги у сфері психічного здоров'я, набуває астрономічних масштабів, тоді як доступна пропозиція якісних терапевтів та консультантів залишається недостатньою в багатьох аспектах.

Доктор Інзел структурував цю комплексну проблему, виділивши п'ять основних факторів, що гальмують ефективність системи: (1) Діагностика, (2) Залучення пацієнтів (Engagement), (3) Потужність системи (Capacity), (4) Якість допомоги та (5) Підзвітність (Accountability).

Пояснюючи перший фактор — діагностику — він зазначив, що для багатьох може стати несподіванкою, наскільки діагностика психічних розладів є менш точною та формалізованою, ніж зазвичай вважається. На відміну від багатьох соматичних захворювань, де існують чіткі біомаркери та об'єктивні тести, психіатрична діагностика значною мірою спирається на клінічну оцінку та суб'єктивні критерії, описані, наприклад, у стандартному діагностичному посібнику DSM-5. Це призводить до значної варіабельності та недостатньої чіткості в постановці діагнозу, що є серйозною проблемою, яка потребує більшої строгості та надійності.

Другий фактор — залучення. Люди, які потребують або бажають отримати допомогу у сфері психічного здоров'я, часто не можуть легко отримати до неї доступ. Причинами можуть бути висока вартість послуг, логістичні труднощі (відстань, транспорт), стигматизація, а також загальний дисбаланс попиту та пропозиції. Доктор Інзел навів статистику, згідно з якою близько 60% людей, яким терапія могла б потенційно допомогти, її не отримують. Це величезна частка населення, позбавлена необхідної підтримки, що вимагає нестандартних рішень.

Третій фактор — потужність системи — тісно пов'язаний з попереднім. Спостерігається гострий дефіцит кваліфікованих терапевтів, психологів, психіатрів та відповідної інфраструктури для задоволення існуючих та зростаючих потреб. У Сполучених Штатах, наприклад, на майже 350 мільйонів населення припадає приблизно 200 000 терапевтів і 100 000 психологів. Таке співвідношення є явно недостатнім. Дослідження показують, що практикуючі фахівці часто перевантажені, зазнають сильного стресу і не завжди можуть впоратися з робочим навантаженням, що часом ризиковано знижує якість допомоги.

Четвертий фактор — якість. З огляду на перевантаженість фахівців та обмеженість ресурсів, якість наданої допомоги неминуче страждає. Навіть за найкращих намірів, допомога часто буває фрагментованою та епізодичною. Спостерігається феномен «реактивної якості»: після усвідомлення проблеми якість може тимчасово покращитись, але незабаром система повертається до попереднього, дещо хаотичного рівня через об'єктивні обмеження.

П'ятий фактор — підзвітність. Відомий вислів гуру менеджменту Пітера Друкера «що вимірюється, те керується» є цілком застосовним і до сфери психічного здоров'я. Загалом, існує брак систематичних даних про результати (outcomes) терапії. Що ще гірше, впровадження науково-обґрунтованих практик (evidence-based care) залишається недостатнім, залишаючи нас у невіданні щодо реальної ефективності багатьох втручань у великому масштабі.

Таким чином, доповідь доктора Інзела чітко окреслила картину системи охорони психічного здоров'я, яка значною мірою є «зламаною». Якщо не вжити масштабних заходів, прогнозується подальше погіршення ситуації під тиском «цунамі» потреб у психіатричній допомозі, до якого наявна «флотилія» фахівців абсолютно не готова.

Що ж можна зробити? Одним із взаємопов'язаних шляхів вирішення є використання можливостей сучасного штучного інтелекту. Поява передових генеративних ШІ та великих мовних моделей (LLM) вже помітно вплинула на сферу консультування з питань психічного здоров'я. Люди щодня звертаються до генеративного ШІ з відповідними запитами. Недавні дослідження, зокрема одне, опубліковане в Harvard Business Review, свідчать, що використання генеративного ШІ для отримання порад, пов'язаних з терапією, стало чи не найпопулярнішим його застосуванням. Хоча точних даних про масштаби цього явища ще немає, відомо, що мільйони людей щотижня користуються такими системами, як ChatGPT, Claude, Gemini тощо, і значна частина з них, ймовірно, шукає інформацію чи підтримку стосовно психічного здоров'я.

Цілком логічно, що люди звертаються до генеративного ШІ. Більшість таких додатків є безкоштовними або недорогими, доступними 24/7 практично з будь-якої точки світу. Створити обліковий запис і почати розмову можна за лічені хвилини. Це разюче контрастує з процесом пошуку та взаємодії з людським терапевтом, який включає пошук фахівця, перевірку його кваліфікації, узгодження умов, запис на прийом, очікування, оплату та подолання інших бар'єрів. Сучасний ШІ є майже «безфрикційним» у порівнянні.

Крім того, користувачів приваблює відчуття анонімності. При зверненні до людського терапевта особа ідентифікується, і стороння людина дізнається найпотаємніші думки та переживання. Користувачі ШІ часто припускають, що залишаються анонімними для системи і що їхня приватна інформація не буде розголошена. Також спілкування з ШІ може видатися простішим: сучасні моделі налаштовані бути максимально поступливими та уникати засудження, що робить взаємодію комфортнішою для багатьох, хоча й викликає питання щодо терапевтичної доцільності такого підходу. На відміну від людського терапевта, який може висловлювати судження (вербально чи невербально), ШІ за замовчуванням створює «зону без засудження». Хоча, варто зазначити, що користувачі можуть свідомо налаштувати ШІ на більш критичний та інтроспективний аналіз.

Однак використання ШІ в цьому контексті не є панацеєю і має свої суттєві недоліки та ризики. По-перше, питання конфіденційності та приватності даних залишається відкритим. Розробники ШІ зазвичай залишають за собою право аналізувати введені користувачами дані та використовувати їх для подальшого навчання моделей, що не відповідає стандартам медичної таємниці. По-друге, існує проблема так званих «галюцинацій» ШІ — генерування неправдивої або навіть шкідливої інформації, яка подається як факт. Людина, яка довіряє ШІ, може не розпізнати таку галюцинацію і виконати небезпечну пораду.

Незважаючи на ці ризики, категорична відмова від використання ШІ у сфері психічного здоров'я видається недалекоглядною і, ймовірно, непрактичною. Доступність генеративного ШІ вже є реальністю, і його потенційні переваги у вирішенні проблем доступності та залучення, ймовірно, переважують недоліки для багатьох користувачів (хоча необхідні подальші ретельні дослідження). Крім того, технології ШІ постійно вдосконалюються, і розробники працюють над зменшенням ризиків, зокрема галюцинацій та проблем з безпекою.

Важливим аспектом є і те, що ШІ може стати потужним інструментом в руках самих терапевтів, доповнюючи, а не замінюючи їхню роботу. Формується нова тріада взаємодії: «клієнт-ШІ-терапевт», де фахівець використовує можливості ШІ для покращення діагностики, моніторингу стану пацієнта, підбору терапевтичних стратегій та зменшення власного навантаження. Як влучно зауважив американський психолог Карл Роджерс, питання не в тому, «як вилікувати чи змінити людину», а в тому, «як створити стосунки, які людина може використати для свого особистого зростання». Ймовірно, ШІ стане невід'ємною частиною таких стосунків у майбутньому.

Цілком імовірно, що з часом з'являться повністю автономні системи ШІ, здатні надавати психотерапевтичну допомогу на рівні людських терапевтів, а можливо, навіть перевершуючи їх у певних аспектах. Це можна порівняти з появою автономних автомобілів. Як і у випадку з автопілотом, рівень автономності ШІ в терапії буде поступово зростати.

Ініціатива AI4MH у Стенфорді є надзвичайно своєчасною та важливою. Вона відображає необхідність ретельного аналізу та відповідального підходу до впровадження ШІ. Порівнюючи потенціал ШІ не з ідеальною, а з існуючою, недосконалою системою охорони психічного здоров'я, стає очевидним його потенціал для вирішення нагальних проблем. Більше того, ШІ може відкрити нові горизонти, допомагаючи не лише впроваджувати доказову медицину, але й глибше зрозуміти механізми роботи людської психіки та причини психічних розладів. Як висловився доктор Інзел, ШІ може стати для психічного здоров'я тим, чим стала ДНК для онкології. Ми перебуваємо в епіцентрі трансформації, і ШІ є потужним каталізатором, що веде нас до майбутнього, яке ми маємо формувати свідомо та відповідально на благо всього суспільства. Ініціатива Стенфорда AI4MH покликана відіграти ключову роль у цьому процесі.