Скорочення населення в Японії не покращує стан біорізноманіття

З 1970 року світ втратив 73 відсотки дикої природи, тоді як населення планети подвоїлося до 8 мільярдів людей. Дослідження показують, що це не збіг обставин, а що зростання населення спричиняє катастрофічне зниження біорізноманіття. Однак у людській історії відбувається поворотний момент. Згідно з прогнозами ООН, кількість людей у 85 країнах скорочуватиметься до 2050 року, переважно в Європі та Азії. До 2100 року людське населення перебуватиме на шляху до глобального зниження. Деякі стверджують, що це буде корисно для довкілля.

У 2010 році Японія стала першою азійською країною, яка почала депопуляцію. Південна Корея, Китай та Тайвань слідують за нею. У 2014 році Італія стала першою в південній Європі, за нею слідували Іспанія, Португалія та інші. Японію та Італію називають «авангардними країнами депопуляції» через їхню роль як провідників для розуміння можливих наслідків у їхніх регіонах.

Враховуючи припущення, що депопуляція може допомогти забезпечити відновлення довкілля, дослідники працювали з колегами Янг Лі та Таку Фудзіта, щоб дослідити, чи переживає Японія те, що вони назвали «дивідендом депопуляції» біорізноманіття, чи щось інше.

З 2003 року сотні громадських науковців збирали дані про біорізноманіття для урядового проєкту Японії «Моніторингові ділянки 1000». Дослідники використали 1,5 мільйона зареєстрованих спостережень видів із 158 ділянок. Це були лісисті, сільськогосподарські та приміські території. Вони порівняли ці спостереження зі змінами в місцевому населенні, землекористуванні та температурі поверхні протягом періодів від п'яти до 20 років.

Дослідження, опубліковане в журналі Nature Sustainability, включає птахів, метеликів, світлячків, жаб та 2922 місцевих і неміс­цевих рослин. Ці ландшафти зазнали найбільшої депопуляції з 1990-х років. Через розмір бази даних, вибір ділянок та позиціонування Японії як авангарду депопуляції для північно-східної Азії, це одне з найбільших досліджень такого роду.

Японія не є Чорнобилем. Біорізноманіття продовжувало зменшуватися в більшості досліджуваних районів, незалежно від збільшення чи зменшення населення. Лише там, де населення залишається стабільним, біорізноманіття є більш стабільним. Однак населення цих районів старіє і незабаром скоротиться, приводячи їх у відповідність із районами, які вже зазнають втрати біорізноманіття.

На відміну від Чорнобиля, де раптова криза спричинила майже повну евакуацію, що стимулювало вражаючі розповіді про відродження дикої природи, втрата населення Японії розвивалася поступово. Тут виникає мозаїчний патерн зміни землекористування серед усе ще функціонуючих спільнот.

Хоча більшість сільськогосподарських угідь залишається під обробкою, деякі виходять з ужитку або занедбуються, деякі продаються для міського розвитку або перетворюються на інтенсивно оброблювані ландшафти. Це запобігає широкому природному наступництву рослинного росту або лісонасадженню, що збагатило б біорізноманіття.

У цих районах люди є агентами екосистемної стійкості. Традиційне фермерство та сезонні практики засобів існування, такі як затоплення, посадка та збирання рисових полів, управління садами та порослю, а також догляд за власністю, важливі для підтримання біорізноманіття.

Тому депопуляція може бути руйнівною для природи. Деякі види процвітають, але це часто неміс­цеві види, які представляють інші виклики, такі як висихання та задушення колишніх вологих рисових полів інвазійними травами.

Вакантні та занедбані будівлі, недовикористана інфраструктура та соціально-правові проблеми усе це ускладнює проблему. Навіть коли кількість акія збільшується до майже 15 відсотків житлового фонду країни, будівництво нових житл продовжується невпинно.

У 2024 році було побудовано понад 790 тисяч будинків, частково через зміну розподілу населення та складу домогосподарств Японії. Поряд із ними з'являються дороги, торгові центри, спортивні споруди, автостоянки та повсюдні в Японії магазини зручності. Загалом дика природа має менше простору та менше ніш для проживання, незважаючи на те, що людей стало менше.

Що можна зробити? Дані показують поглиблення депопуляції в Японії та північно-східній Азії. Рівень народжуваності залишається низьким у більшості розвинених країн. Імміграція забезпечує лише короткострокове м'яке приземлення, оскільки країни, які наразі постачають мігрантів, такі як В'єтнам, також перебувають на шляху до депопуляції.

Дослідження демонструє, що відновлення біорізноманіття потребує активного управління, особливо в районах, що депопулюють. Незважаючи на це, в Японії є лише кілька проєктів повторного одичавлення. Щоб допомогти їм розвиватися, місцевим органам влади можуть бути надані повноваження перетворювати невикористані землі на місцево керовані громадські заповідники.

Виснаження природи є системним ризиком для глобальної економічної стабільності. Екологічні ризики, такі як скорочення рибних запасів або знеліснення, потребують кращої підзвітності від урядів та корпорацій.

Замість того щоб витрачати на більше інфраструктури для постійно скорочуваного населення, наприклад, японські компанії могли б інвестувати у вирощування місцевих природних лісів для вуглецевих кредитів.

Депопуляція виникає як глобальний мегатренд 21 століття. При правильному поводженні депопуляція могла б допомогти зменшити найбільш нагальні екологічні проблеми світу, включаючи використання ресурсів та енергії, викиди та відходи, а також збереження природи. Але це потребує активного управління, щоб ці можливості були реалізовані.