Соціальні фактори впливають на спалахи інфекційних хвороб

Соціоекономічні чинники можуть бути рушійною силою виникнення та поширення спалахів захворювань, що передаються від тварин, згідно з новим дослідженням. Вчені з'ясували, що спалахи бактеріальних захворювань, таких як туберкульоз, чума та сальмонельоз, спричиняються такими факторами, як бідність, міжнародні подорожі та поганий доступ до медичної допомоги.

Водночас екологічні фактори, такі як зміни погодних умов, стихійні лиха, тісний контакт з худобою або дикими тваринами, можуть спровокувати спалахи вірусних захворювань. Однак часто саме соціоекономічні фактори допомагають цим хворобам широко поширюватися.

«Важливо думати про те, які умови ми створюємо, що можуть призвести до спалахів захворювань у майбутньому», каже Пейтон Філліпс, провідний автор дослідження та постдокторський дослідник Лабораторії екології річки Саванна Університету Джорджії. «Це наша поведінка, наші медичні системи, наші подорожі, наші економічні умови відіграють роль у спалахах захворювань. Знаючи, що ці фактори настільки важливі, ми повинні наполягати на кращій санітарії, покращенні якості води та більшому фінансуванні медичних втручань, щоб тримати спалахи під контролем».

Дослідники проаналізували дані з понад трьохсот глобальних спалахів захворювань, включаючи сто найбільших спалахів між тисяча дев'ятсот сімдесят сьомим та дві тисячі сімнадцятим роками. Науковці вивчили сорок вісім різних рушійних сил спалахів захворювань, поділивши їх на соціоекономічні або екологічні категорії.

Деякі соціоекономічні фактори включали використання антибіотиків, забруднену воду та їжу, управління стічними водами та інфраструктуру громадського здоров'я. Екологічні фактори включали зміну клімату, поширення переносників хвороб, таких як комарі, та інтродукцію інвазивних видів, серед інших.

«Якщо ми знаємо, що існують соціоекономічні проблеми, наприклад, якщо санітарія води є проблемою для місцевої території, то ми можемо спробувати вирішити це до спалаху», каже Філліпс. «Ми можемо і повинні бути більш проактивними».

Понад шість з кожних десяти інфекційних захворювань у людей походять з популяцій тварин, згідно з Центрами контролю та профілактики захворювань. А сімдесят п'ять відсотків нових захворювань походять від тварин.

Люди спочатку заражаються цими хворобами через взаємодію з тваринами. Це може статися безпосередньо, наприклад, доторкаючись до хворої тварини або отримавши укус від неї, або опосередковано, споживаючи забруднену воду чи їжу, як сире молоко або недоварене м'ясо.

«Багато вірусів природно знаходяться в певних тваринах», каже Філліпс. «Але це наша поведінка дозволяє їм поширюватися».

Наприклад, вчені вважають, що віруси, які спричиняють Еболу, походять від кажанів. Коли спалах Ебола переходить на людей, захворювання починає швидко поширюватися від людини до людини.

Не кожна хвороба здатна до передачі від людини до людини. Пташиний грип, наприклад, здається, не легко поширюється від однієї зараженої людини до іншої. Але коли більше видів заражається вірусом або бактерією, загроза еволюції та здатність поширюватися між людьми зростає.

Дослідження показує важливість розуміння взаємозв'язку між соціальними умовами та поширенням інфекційних захворювань. Вчені підкреслюють, що покращення санітарних умов, доступу до чистої води та медичної допомоги може значно знизити ризик майбутніх спалахів.

Результати дослідження мають важливе значення для формування політики громадського здоров'я та підготовки до майбутніх пандемій. Розуміння того, що соціоекономічні фактори часто відіграють вирішальну роль у поширенні захворювань, може допомогти урядам та організаціям охорони здоров'я розробити більш ефективні стратегії профілактики.

Дослідження опубліковано в журналі Microorganisms. Додаткові співавтори представляють Університет Джорджії та Університет штату Оклахома.