США захопили Мадуро та взяли під контроль нафту Венесуели

3 січня 2026 року американський спецназ провів операцію на військових об'єктах Венесуели, захопивши президента Ніколаса Мадуро та його дружину Сілію Флорес. Їх доставили на борт USS Iwo Jima для суду в Нью-Йорку за звинуваченнями у наркотероризмі. Президент Трамп назвав це застосуванням «доповнення Трампа» до доктрини Монро, викладеного в Стратегії національної безпеки від листопада 2025 року.

Захоплення Мадуро та фактичне встановлення контролю США над нафтовим майбутнім Венесуели кардинально змінює глобальну нафтову геополітику. Венесуела володіє найбільшими у світі доведеними запасами нафти — 300 мільярдів барелів, що оцінюється приблизно в 17 трільйонів доларів за поточними цінами. Це перетворює країну-засновницю ОПЕК на частину нафтового блоку Західної півкулі під керівництвом США.

Протягом століття нафтова промисловість Венесуели була тісно пов'язана з американським капіталом і технологіями. До кінця 1920-х років американські компанії, зокрема Standard Oil та Gulf, перетворили країну на одного з провідних світових постачальників нафти. Націоналізація 1976 року створила державну компанію PDVSA, але справжній розрив настав за часів Уго Чавеса, який перетворив PDVSA на політичний інструмент.

Після страйку 2002−2003 років понад 18 тисяч досвідчених фахівців PDVSA були звільнені та замінені лояльними кадрами. Технічна компетентність поступилася місцем ідеологічній відданості. Видобуток впав з майже 3,5−4 мільйонів барелів на добу наприкінці 1990-х до менш ніж мільйона барелів наприкінці 2010-х.

Коли відносини з Вашингтоном погіршилися, Венесуела звернулася до Пекіна та Москви. Між 2010 та 2013 роками країна отримала близько двох третин усіх нових кредитів китайських державних банків Латинській Америці. Російська Роснефт надала PDVSA близько 6,5 мільярда доларів авансових платежів, отримавши майже половину акцій Citgo як заставу.

Однак ця вісь так і не призвела до справжнього відновлення венесуельського нафтового сектору. Китайський та російський капітал вливався в структурно неефективну компанію, де хронічне недофінансування, корупція та технічна деградація перевершували будь-які інвестиції.

Новий підхід Трампа явно відроджує доктрину Монро як стратегію «енергетичного домінування», обіцяючи «відновити та забезпечити» перевагу США в Західній півкулі. Держсекретар Марко Рубіо охарактеризував операцію як «правоохоронну дію» проти «наркотероризму», хоча за міжнародним правом це незаконна атака на суверенну державу.