США запускають програму видобутку мінералів з морського дна

Адміністрація Трампа відкриває новий фронт у протистоянні з Китаєм, підписавши виконавчий указ від 24 квітня про розвиток видобутку мінералів з морського дна. Документ спрямований на протидію зростаючому впливу Пекіна на ресурси морського дна та зменшення залежності США від іноземних постачальників критичних мінералів.

У виконавчому указі зазначається, що величезні морські райони містять критичні мінерали та енергетичні ресурси, які є ключовими для зміцнення економіки, забезпечення енергетичного майбутнього та зменшення залежності від іноземних постачальників. Терміновість цього рішення пов'язана з тим, що Китай нещодавно обмежив експорт рідкісноземельних елементів до США у відповідь на американські тарифи.

Китай контролює дев'яносто відсотків світового виробництва рідкісноземельних мінералів. Країна видобуває їх на об'єктах по всьому світу та переробляє на підприємствах у Китаї. Цей вертикальний контроль над глобальним ланцюгом постачання рідкісноземельних елементів надає Пекіну майже монополію на мінерали, які використовуються у всьому — від супутників та винищувачів до комп'ютерних томографів та смартфонів.

Коли рідкісноземельні елементи поєднуються з потужними позиціями Пекіна у видобутку та переробці інших критичних мінералів, таких як нікель, кобальт, мідь та марганець, Китай отримує значну перевагу, яку буде непросто скоротити.

Стратегія виконавчого указу включає шість компонентів. По-перше, розвиток внутрішніх можливостей для дослідження, характеристики, збору та переробки мінеральних ресурсів морського дна. По-друге, підтримка розвитку глибоководної науки, картографування та технологій. По-третє, посилення координації між федеральними агентствами щодо розвитку мінералів морського дна.

Четвертий компонент передбачає встановлення США як світового лідера у відповідальному дослідженні мінералів морського дна, технологіях та практиках розвитку, а також як партнера для країн, що розвивають ресурси морського дна у своїх національних юрисдикціях, включаючи їхні виключні економічні зони. П'ятий елемент стосується створення надійного внутрішнього ланцюга постачання критичних мінералів з глибоководних ресурсів для підтримки економічного зростання, реіндустріалізації та військової готовності через нові переробні потужності.

Шостий компонент передбачає зміцнення партнерства з союзниками та промисловістю для протидії зростаючому впливу Китаю на ресурси морського дна та забезпечення того, щоб американські компанії були готові підтримувати союзників та партнерів, зацікавлених у розвитку глибоководних мінеральних ресурсів.

Хоча ресурсний потенціал морського дна є значним, а план Трампа надзвичайно амбітний, серйозні виклики залишаються. Виконавчий указ приділяє багато уваги поліметалічним конкреціям, які існують по всьому океанському дну.

За словами аналітиків Центру стратегічних та міжнародних досліджень Грейслін Баскаран та Мередіт Шварц, жодна країна досі не видобувала ці ресурси в комерційному масштабі. Океанський регіон, який привернув найбільшу увагу, це зона Кларіон-Кліппертон — ділянка океану площею 1,7 мільйона квадратних миль у міжнародних водах між Мексикою та Гаваями. Зона містить найбільше відоме родовище конкрецій на планеті, яке оцінюється в 21,1 мільярда тонн.

Як свідчення виклику, що стоїть перед адміністрацією, Баскаран та Шварц зазначили, що США наразі не мають переробної інфраструктури, необхідної для переробки поліметалічних конкрецій у великих масштабах.

Інше ускладнення, яке може призвести до міжнародних конфліктів, виникає через юрисдикційні питання навколо глибоководного видобутку. Видобуток мінералів з океанського дна в межах американської виключної економічної зони — це одне, але видобуток мінералів у водах поза американською юрисдикцією — зовсім інше. Сенат, починаючи з епохи Рональда Рейгана, відмовляється ратифікувати Конвенцію ООН з морського права, яка була прийнята в 1982 році та набула чинності в 1994 році.

Договір про морське право створив Міжнародний орган з морського дна — орган ООН, який регулює глибоководні ресурси, переважно через ліцензії, які він видає відповідним країнам, що ратифікували договір. Виконавчий указ фактично обходить цей орган, дозволяючи американським компаніям отримувати доступ до ресурсів у міжнародних водах без консультацій або дозволу від органу ООН.