Стародавня комаха паразит розкриває вченим секрети виживання

У світі палеонтології з’явилася нова знахідка, яка проливає світло на еволюцію паразитичних комах та їхні стратегії виживання в далекому минулому. Дослідження, опубліковане в журналі BMC Biology, описує викопну осу виду Sirenobethylus charybdis, що жила приблизно 99 мільйонів років тому в середині крейдового періоду. Цей вид, названий на честь морського чудовиська Харибди з грецької міфології, яке тричі на день поглинало і вивергало воду, зберігся в бурштині з регіону Качин у північному М’янмарі. Унікальна будова її черевця, що нагадує рослину венерину мухоловку, свідчить про те, що ці оси могли використовувати його як пастку для захоплення та утримання своєї здобичі.

Команда вчених, до якої увійшли Тайпін Гао з Китайського столичного педагогічного університету та Ларс Вільгельмсен з Природничо-історичного музею Данії, застосувала технологію мікротомографії (Micro-CT) для детального аналізу 16 жіночих особин S. charybdis. Зразки, датовані 98,79 мільйонами років тому, виявилися надзвичайно добре збереженими завдяки бурштину, який став природною капсулою часу. Дослідження показало, що ці оси належали до паразитоїдів — комах, чиї личинки живуть як паразити в тілі господаря, зрештою призводячи до його загибелі. Сучасні представники надродини Chrysidoidea, до якої належать зозулясті оси та бетиліди, демонструють подібні стратегії, але S. charybdis вирізняється унікальними рисами, які дозволяють припустити, що вона могла представляти окрему родину — Sirenobethylidae.

Однією з ключових особливостей цього виду є незвичайний черевний апарат, що складається з трьох клаптів. Нижній клапоть утворює лопатеподібну структуру з дюжиною щетинок, схожих на волоски, що візуально нагадують механізм захоплення венериної мухоловки. На думку авторів дослідження, цей апарат не має аналогів серед відомих комах і, ймовірно, слугував для тимчасового утримання господаря під час відкладання яєць. Така будова могла давати осі перевагу в полюванні на рухливу здобич, наприклад, дрібних крилатих або стрибаючих комах. Оскільки S. charybdis, судячи з її морфології, не була здатна переслідувати жертву на великі відстані, вчені припускають, що вона чекала з розкритим апаратом, доки потенційний господар не активує механізм захоплення.

Дослідники класифікують S. charybdis як кoinobiont — тип паразитоїда, який дозволяє господареві продовжувати рости, поки личинка живиться його тканинами. Ця стратегія відрізняється від інших паразитоїдів, які швидко вбивають свою жертву. Унікальний візерунок жилок на задніх крилах ос також підкреслює її відмінність від сучасних представників Chrysidoidea, що свідчить про ширше розмаїття паразитичних стратегій у крейдовий період, ніж спостерігається сьогодні.

Знахідка в бурштині з М’янмару не лише розширює наші знання про еволюцію комах, але й підкреслює складність екосистем, що існували мільйони років тому. S. charybdis, ймовірно, була частиною складного ланцюга взаємодій між видами, де її здатність захоплювати рухливу здобич відігравала важливу роль у виживанні. Вчені зазначають, що подібні адаптації могли бути відповіддю на екологічні умови крейдового періоду, коли планета була населена різноманітними формами життя, включаючи динозаврів та ранні види комах.

Ця знахідка також підкреслює цінність бурштину як джерела палеонтологічних даних. Завдяки своїй здатності зберігати найдрібніші деталі організмів, він дозволяє сучасним дослідникам зазирнути в минуле з безпрецедентною точністю. Використання Micro-CT сканування в цьому дослідженні стало ключовим для розкриття морфологічних особливостей S. charybdis, які інакше залишалися б прихованими.

Результати дослідження опубліковані в BMC Biology під назвою «Крейдова мухоловка? Чудова модифікація черевця у викопної оси» (DOI: 10.1186/s12915−025−02190−2). Вони не лише додають новий вид до каталогу викопних комах, але й змушують переосмислити еволюційні шляхи паразитоїдів. У майбутньому вчені сподіваються знайти додаткові зразки, які допоможуть підтвердити статус Sirenobethylidae як окремої родини та розкрити ще більше деталей про життя цих стародавніх мисливців.

Ця знахідка є ще одним доказом того, що природа постійно дивує своєю винахідливістю, навіть у найдрібніших своїх творіннях. S. charybdis, зі своїм «венериним» черевцем, нагадує нам, що еволюція — це нескінченний експеримент, результати якого продовжують відкриватися нам через мільйони років.