Символіка народних рукописів: таємниці духовної спадщини Закарпаття

У селі Соловка на Закарпатті науковці здійснили унікальне дослідження рукописних текстів, які приховують глибокий культурний код українських народних традицій. Вивчаючи рукописний збірник похоронних текстів, дослідниці Адель Гал та Дорина Бачкай розкрили складну систему символів, що розповідають про життєвий цикл, світосприйняття та духовний світ місцевої громади.

Рукописний збірник, датований 1947−1968 роками, містить тексти похоронних промов, які зберігають унікальну народну мудрість. Дослідження показало, що кожен символ у текстах має глибоке метафоричне значення, яке виходить далеко за межі буквального сприйняття.

Зокрема, науковці виділили кілька ключових символічних образів. Дерево в народних текстах символізує життєвий цикл людини — від проростання насіння до повного розквіту і поступового всихання. Кожен етап росту дерева співвідноситься з віковими періодами життя людини. Гілка, що всихає, може означати передчасну смерть або втрату потенціалу.

Особливо цікавим є символ квітки, який має надзвичайно багатошарове значення. Молода квітка уособлює чистоту, невинність та короткочасність життя. Її розквіт та раптове в'янення метафорично пов'язується з життям молодої людини. Коли в текстах йдеться про «зірвану троянду» або «зів'ялу квітку», мається на увазі передчасна смерть або перерване життя.

Цікавим символічним образом є також «корона», яка може означати життєвий потенціал, соціальний статус або духовну силу особистості. Її «зламування» або «падіння» символізує трагічну долю, втрату можливостей та життєвих перспектив.

Дослідження показало, що народні рукописи не є простими документальними текстами, а складними культурними кодами, які зберігають колективну пам'ять та світогляд спільноти. Кожен символ — це свого роду послання нащадкам, закодована інформація про життєві цінності, моральні настанови та розуміння світобудови.

Важливим аспектом дослідження стало порівняння народних текстів з творами відомих українських поетів — Адя Ендре, Яноша Арань, Кошто­лані Деже. Виявилося, що символічні образи в народній творчості та професійній поезії мають багато спільного, що свідчить про глибинний зв'язок народної та писемної культурних традицій.

Науковці наголошують, що такі рукописи є унікальним джерелом вивчення народної духовності, світогляду та культурних практик. Вони не лише документують життєві події, але й розкривають глибинні психологічні та філософські виміри людського буття.

Дослідження проведено на базі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ та має важливе значення для збереження та вивчення нематеріальної культурної спадщини українських народних громад.