Телескоп Габбл зняв пару галактик Arp 4 у сузір'ї Кита

Космічний телескоп Габбл, що працює під егідою НАСА та Європейського космічного агентства, передав на Землю один з найякісніших знімків Arp 4 — візуальної пари галактик у сузір'ї Кита. На зображенні видно малу яскраву спіральну галактику MCG-02−05−050a та набагато більшу спіральну галактику MCG-02−05−050.

Пару галактик відкрив голландсько-канадський астроном Сідні ван ден Берг у 1959 році. Об'єкт Arp 4 посідає четверте місце в Атласі незвичайних галактик, який уклав астроном Холтон Арп у 1960-х роках. Цей каталог містить шість об'єктів Арпа в розділі галактик з низькою поверхневою яскравістю.

Астрономи Габбла пояснили, що незвичайні галактики відбирали та фотографували для створення прикладів дивних і нестандартних форм, щоб краще вивчити, як галактики еволюціонують у такі форми. За час своєї місії телескоп Габбл революціонізував дослідження галактик і показав науковцям фантастично незвичайні приклади з Атласу Арпа.

Перші кілька галактик у цьому каталозі, як-от Arp 4, належать до галактик з низькою поверхневою яскравістю — типу галактик, які несподівано тьмяні та важко виявляються. Велика галактика MCG-02−05−050 добре відповідає цьому опису завдяки фрагментарним рукавам і тьмяному диску. Її менший супутник MCG-02−05−050a є набагато яскравішою та активнішою спіральною галактикою.

Проте астрономи зазначають, що ці галактики насправді не перебувають близько одна до одної. Велика блакитна галактика MCG-02−05−050 розташована на відстані 65 мільйонів світлових років від Землі. Її яскравіший менший супутник MCG-02−05−050a знаходиться на відстані 675 мільйонів світлових років, що більш ніж у десять разів далі.

Через це MCG-02−05−050a, ймовірно, є більшою галактикою з двох, а MCG-02−05−050 порівняно малою. Їхнє поєднання на цьому зображенні є просто малоймовірним візуальним збігом. Попри відсутність фізичного зв'язку між ними, наша точка спостереження на Землі дозволяє милуватися виглядом Arp 4 як дивної пари на небі. Такі оптичні ілюзії нагадують про складність тривимірної структури Всесвіту та обмеження двовимірних спостережень.