Тканини морського огірка живуть роками після відділення від тіла

Канадські науковці зробили несподіване відкриття, яке може змінити уявлення про те, що означає бути живим. Дослідники виявили, що тканини червоного морського огірка здатні продовжувати існування протягом років після відокремлення від тіла тварини. Результати роботи опубліковані у науковому журналі Science Advances.

Під час експериментів учені відокремили фрагменти від ніжок та щупалець морського огірка. Замість того, щоб загинути, ці шматочки тканин залишилися живими. Навіть через три роки перебування у природній проточній морській воді вони не розклалися.

Відділені тканини не просто зберігалися, а продовжували функціонувати. Вони загоювалися, поглинали поживні речовини з морської води та реорганізовувалися. При цьому імунна, метаболічна та клітинна активність не припинялася. Деякі ізольовані щупальця навіть реагували на дотик, що свідчить про збереження нервової мережі.

Дослідницька група підкреслила важливість своїх висновків. За словами вчених, результати «кидають виклик традиційним уявленням про безсмертя тканин і представляють новий клас експериментальної моделі, вільної від етичних проблем, з суттєвими наслідками для регенеративної біології, біомедичних досліджень та тканинної інженерії». Крім того, на думку команди, відкриття створює «нове визначення того, що означає для тканини бути живою».

Одна з авторів дослідження, морський біогеохімік Рейчел Сіплер, описала знахідку як незвичайну. «Це як ящірка, яка втрачає свій хвіст. Ми знаємо, що деякі ящірки можуть виростити новий хвіст. Ми говоримо про те, чи може хвіст виростити нову ящірку», — пояснила вона.

Науковці й раніше створювали безсмертні клітинні лінії в контрольованих лабораторних умовах, але підтримувати цілісну тканину тварини протягом років набагато складніше. Результат стає ще більш вражаючим через те, що тканина вижила у природній морській воді, а не в ретельно стерилізованих лабораторних умовах.

Сіплер також зазначила, що природна морська вода є найбільш мікробно різноманітним та найменш чистим середовищем, яке можна було обрати для експерименту. Проте саме це багате середовище, наповнене бактеріями та органічною речовиною, насправді живило тканини, дозволяючи їм загоюватися та рости.