Торгівля людьми в Україні: кримінологічний аналіз воєнного періоду

Сучасні соціально-економічні трансформації та повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України спричинили значні зміни в динаміці злочинності, особливо у сфері торгівлі людьми. Науковці Національного університету «Одеська юридична академія» провели комплексне дослідження кількісних та якісних показників цього небезпечного явища за період з 2014 по 2024 роки.

Дослідження базувалося на аналізі офіційної статистики Генеральної прокуратури України, судових вироків та емпіричних даних. Вчені О.В. Дикий та Д.В. Григорчак зосередили увагу на вивченні масштабів, форм та географії торгівлі людьми в умовах воєнного стану.

Ключові результати дослідження демонструють складну картину злочинності. До 2022 року кількість зареєстрованих випадків торгівлі людьми коливалася від 110 до 342 злочинів щорічно. Однак офіційне зменшення кількості зареєстрованих випадків після 2022 року не означає реального зниження рівня злочинності. Навпаки, дослідники вважають, що це пов'язано з низкою об'єктивних факторів.

Серед таких факторів — окупація значної частини українських територій, масова еміграція населення, ускладнення моніторингу криміногенної ситуації та зростання латентності злочинів. Станом на лютий 2025 року за межами України перебуває понад 6,9 млн біженців, що створює додаткові ризики торгівлі людьми.

Найбільш поширеною формою торгівлі людьми залишається сексуальна експлуатація — 75% від усіх зафіксованих випадків. Примусова праця та втягнення в жебрацтво зустрічаються значно рідше — не більше 5% від загальної кількості злочинів.

Географія злочинів має чітку закономірність. Найбільш криміналізованими є великі міста та прикордонні регіони, зокрема Одеська (22 вироки), Львівська (15 вироків), Харківська (14 вироків) області. Це пояснюється розвиненою транспортною інфраструктурою, високою міграційною активністю та близькістю до державних кордонів.

Цікавим є той факт, що не всі випадки торгівлі людьми пов'язані з експлуатацією. Серед проаналізованих вироків 10% стосувалися продажу дітей батьками без мети експлуатації, переважно для незаконного усиновлення.

Науковці наголошують на важливості посилення міжнародної співпраці, розширення інформаційної підтримки потенційних жертв, особливо серед біженців та внутрішньо переміщених осіб.