Тривимірне моделювання розкрило таємницю освітлення Парфенону в Стародавній Греції

Нове дослідження, опубліковане в журналі The Annual of the British School at Athens, кардинально змінює наше розуміння того, як виглядав інтер'єр знаменитого Парфенону в часи його розквіту. Археолог Хуан де Лара з Оксфордського університету провів масштабне дослідження умов освітлення всередині храму, спростувавши усталене уявлення про яскраво освітлене мармурове приміщення.

Парфенон, збудований у середині V століття до нашої ери на пагорбі Акрополя, був присвячений Афіні — давньогрецькій богині мудрості та покровительці Афін. Головною окрасою храму була вражаюча 12-метрова хрисоелефантинна статуя Афіни, виготовлена із золота та слонової кістки.

Протягом чотирьох років де Лара ретельно відтворював та аналізував різні сценарії освітлення всередині храму. Для досягнення максимальної точності дослідник поєднав археологічні знання з передовими технологіями тривимірного моделювання. Особливу увагу було приділено технології фізично коректного рендерингу (Physically Based Rendering, PBR), яка дозволила не лише точно відтворити рух світла в просторі, але й врахувати властивості різних матеріалів, включаючи їхню здатність відбивати світло та кольорові характеристики.

Попередні теорії щодо освітлення Парфенону базувалися переважно на припущеннях та неповних даних, що призвело до відсутності кількісного та фізично точного розуміння динаміки світла всередині храмової споруди. Нове дослідження вперше запропонувало науково обґрунтований підхід до вивчення цього питання.

Результати дослідження виявили, що архітектура Парфенону була ретельно продумана з урахуванням особливостей освітлення. Храм мав специфічну орієнтацію відносно сходу сонця, особливе розташування отворів, напівпрозорі мармурові стелі та навіть спеціальні басейни з різними рідинами, які, як вважалося раніше, мали відбивати світло.

Проте, всупереч поширеній думці про яскраво освітлений простір, дослідження показало, що інтер'єр храму здебільшого перебував у напівтемряві. Пряме сонячне світло освітлювало нижню частину статуї Афіни лише на світанку протягом короткого періоду в певні дні, але майже ніколи не освітлювало її повністю. Басейни з рідинами, які раніше вважалися відбивачами світла, насправді мали мінімальний вплив на освітлення і, ймовірно, використовувалися для контролю вологості або проведення ритуалів.

Де Лара зазначає, що така організація освітлення не була випадковою. Темрява та вибіркове освітлення посилювали відчуття благоговіння та релігійного досвіду відвідувачів храму. Коли людина входила до затемненого простору і бачила величну золоту статую, частково освітлену променями вранішнього сонця, це створювало надзвичайно сильне враження.

Це дослідження не лише змінює наше розуміння того, як виглядав Парфенон у часи свого розквіту, але й демонструє, наскільки складними та продуманими були архітектурні рішення древніх греків. Вони враховували не лише структурні та естетичні аспекти, але й психологічний вплив архітектури на відвідувачів храму.