Циркулярна економіка в агробізнесі: новий підхід до сталого розвитку України

Вчені з Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана представили результати дослідження щодо впровадження принципів циркулярної економіки в аграрному секторі України. Дослідження набуває особливої актуальності в умовах сучасних економічних та геополітичних викликів, зокрема в контексті воєнного стану та глобальної невизначеності.

Сучасний аграрний сектор України стикається з низкою серйозних викликів. Серед них — необхідність забезпечення стійкості та ефективності агровиробництва в умовах обмежених природних ресурсів, негативні наслідки зміни клімату, деградація земельних угідь та зниження біологічного різноманіття. Ці проблеми загострюються через відсутність ефективних механізмів управління ресурсами та необхідність інтеграції нових технологій.

Дослідження визначає чотири ключові принципи сталого інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва: продуктивність виробництва, екологічність ведення агробізнесу, економічна конкурентоспроможність та соціальне благополуччя. Для досягнення цих цілей сільськогосподарські підприємства повинні забезпечити достатню кількість продукції, покращити ресурсну базу та природне середовище, досягти економічної спроможності та сприяти добробуту працівників і місцевих громад.

Науковці виявили основні бар'єри, що перешкоджають впровадженню циркулярних моделей в українському агробізнесі. Серед них — політичні та законодавчі обмеження, слабка інфраструктура, брак інформації та технологій, а також ментальні бар'єри. Особливу увагу приділено проблемі лобіювання інтересів окремих виробників та суперечливості природоохоронного законодавства.

У дослідженні представлено нову систему ресурсної циркулярності, яка включає взаємодію чотирьох основних типів ресурсів: трудових, земельних, капітальних та інформаційних. Ця система охоплює всі етапи виробництва, переробки, транспортування та споживання сільськогосподарської продукції.

Важливим внеском дослідження є нова таксономія ресурсів за їх значенням у процесі циркуляції. На першому місці — трудові ресурси як базис товарного виробництва. Далі йдуть виробничі, матеріально-технічні та природні ресурси, які формують платформу реалізації циркулярних моделей. Третє місце посідає капітал як функціональна основа забезпечення діяльності. Завершують структуру інформаційні ресурси, що виступають технологічною основою комунікації.

Дослідники підкреслюють специфічні особливості агробізнесу, які впливають на впровадження циркулярних моделей. Серед них — географічні та кліматичні фактори, сезонність виробництва, біологічні особливості сільськогосподарських процесів, мотиваційні аспекти та інвестиційні обмеження. Особливо гострою є проблема залучення молодих фахівців та необхідність їх навчання роботі з новими технологіями.

Для успішного впровадження циркулярної економіки в агробізнесі необхідно забезпечити системний підхід до управління ресурсами. Це включає своєчасне отримання актуальної інформації про всі компоненти ресурсного забезпечення, аналіз їх якісних змін та взаємозв'язків. Особливу увагу слід приділити оцінці технічної та технологічної складової ресурсного потенціалу.

Дослідження показує, що хоча впровадження циркулярних практик може бути більш затратним у короткостроковій перспективі, в довгостроковому періоді ці витрати компенсуються завдяки зниженню ресурсо- та енергоємності виробництва, зменшенню відходів та покращенню екологічного балансу.

Володимир Ходаківський, кандидат економічних наук, доцент кафедри бізнес-економіки та підприємництва КНЕУ, який очолював дослідження, зазначає, що для стимулювання переходу агробізнесу до циркулярної економіки необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу, створювати нові механізми державної підтримки та забезпечувати платформи для обміну досвідом між агровиробниками.