У Кенії знайшли найповніший скелет Homo habilis

Палеоантропологи описали частковий скелет з формації Кообі-Фора на півночі Кенії, який дає найповнішу картину Homo habilis — одного з найдавніших представників людського роду. Знахідка демонструє, наскільки фізично відмінним цей вид був від пізніших представників роду Homo.

Скелет, каталогізований як KNM-ER 64061, є найповнішим серед усіх, що коли-небудь приписувалися Homo habilis. Викопні рештки датуються приблизно 2 мільйонами років і були виявлені у верхньому члені Бурґі формації Кообі-Фора поблизу Ілерета в Кенії.

Зразок знайшли в безпосередній близькості від майже повного набору зубів та фрагментів щелепи KNM-ER 64060, які раніше ідентифікували як такі, що належать Homo habilis. Геологічні, тафономічні та геохімічні аналізи вказують на те, що зуби та посткраніальні кістки майже напевно походять від однієї особини.

Разом ці знахідки представляють те, що дослідники описують як можливо четверту особину Homo habilis, відому науці, яка зберігає як діагностичні зубні рештки, так і пов'язані посткраніальні кістки. Така комбінація надзвичайно рідкісна у викопному літописі раннього плейстоцену.

Професор Фред Ґрайн зі Стоунбрукського університету зазначив, що існують лише три інші дуже фрагментарні та неповні часткові скелети, відомі для цього важливого виду.

Скелет KNM-ER 64 061 включає обидві плечові кістки, обидві променеві та ліктьові кістки, частини плечового пояса, фрагменти таза та крижів, а також інші елементи. Хоча кістки ніг не були виявлені, особливості таза свідчать про те, що механіка нижніх кінцівок була більш схожою на пізніших представників роду Homo, ніж на ранніх австралопітеків.

Водночас верхні кінцівки розповідають більш примітивну історію. Передпліччя виглядає відносно довгим порівняно з плечем — патерн, відомий як високий плечовий індекс, який зближує Homo habilis більше з ранніми гомінінами, ніж з Homo erectus. Кістки рук також мають незвично товсту кортикальну кістку, що нагадує стан, який спостерігається у австралопітеків та інших ранніх викопних Homo.

На основі довжини плечової кістки науковці оцінюють, що особина мала зріст близько 1,6 метра. Оцінена маса тіла становить від приблизно 30,7 до 32,7 кілограма, що нижче, ніж у інших відомих зразків Homo habilis, і помітно менше за оцінки для Homo erectus.

Доктор Ешлі Геммонд, дослідниця з Американського музею природної історії, Каталонського інституту палеонтології імені Мікеля Крузафонта при Автономному університеті Барселони та Каталонської установи досліджень і передових студій, зазначила, що верхні кінцівки Homo habilis стають все більш зрозумілими, і KNM-ER 64 061 підтверджує, що руки були досить довгими та міцними. Проте будова та пропорції нижніх кінцівок залишаються невловимими. У майбутньому потрібні викопні рештки нижніх кінцівок Homo habilis, які можуть додатково змінити перспективу щодо цього ключового виду.

Результати досліджень підкріплюють погляд, що Homo habilis зберігав мозаїку предкових та похідних рис. Хоча деякі аспекти скелета вказують на більш людиноподібне пересування, загальні пропорції тіла та малий розмір свідчать про те, що цей ранній вид ще не набув високої, важчої тілобудови, характерної для пізніших людей.

Між приблизно 2,2 та 1,8 мільйона років тому Східна Африка була домом для кількох видів гомінінів, включаючи Paranthropus boisei, Homo habilis, Homo rudolfensis та, можливо, раннього Homo erectus. Новий скелет підкреслює, що Homo habilis займав серед них особливе місце як фізично, так і еволюційно.

Автори дослідження зазначили, що наскільки відомо, часткові скелети Homo habilis представляють картину посткраніальної анатомії, яка має тенденцію відрізнятися від інших представників людського роду, з застереженням, що посткраніальний скелет Homo rudolfensis наразі невідомий.

Стаття була опублікована 13 січня 2026 року в журналі The Anatomical Record. Дослідження провів Фредерік Ґрайн разом з колегами.