У Новому Орлеані знайшли римське надгробок віком 2000 років

Даніелла Санторо та її чоловік Аарон Лоренц у березні цього року прибирали свій двір у Новому Орлеані від густих заростей, коли натрапили на незвичайну знахідку. Під товстим шаром лоз, у бруді та мулі, вони виявили мармурову плиту з латинським написом.

Санторо, яка за фахом є антропологом, одразу припустила, що камінь нагадує надгробну плиту, проте жодного англійського тексту на ньому не було. Виявилося, що здогад дослідниці був правильним. Знайдений об'єкт справді виявився надгробком, але не когось, хто похований у її дворі. Це майже двотисячолітній надгробний камінь, що належав чоловікові на ім'я Секст Конгеній Вер, римському моряку та солдату другого століття.

«Я була просто приголомшена, настільки здивована тим фактом, що це виявилося справжнім. Як воно сюди потрапило?» — розповіла Санторо в інтерв'ю у п'ятницю.

Виявлення плити поклало початок таємниці, яка простягнулася через час і континенти, перш ніж нарешті, принаймні частково, була розгадана цього тижня.

Сюзанн Луснія, доцентка класичних студій Тулейнського університету, швидко ідентифікувала та автентифікувала табличку після того, як Санторо надіслала їй фотографію. Коли вона вперше побачила знімок, за її словами, «по спині пробіг холодок».

«Мені було зрозуміло, що це стародавній римський напис. Я була б здивована, якби виявилося інакше, але я також була здивована тим, що це римський напис, адже він знаходиться в Новому Орлеані та чиємусь дворі», — зазначила професорка Луснія.

За збігом обставин, як розповіла Луснія, Санторо надіслала їй електронного листа першого квітня. «Не те щоб я справді ставилася скептично, але мені здалося це кумедним, що це було в День дурнів», — додала вона.

Використовуючи ключові слова та фрази, професорка Луснія швидко з'ясувала поховальне призначення таблички та розпізнала напис як один із кількох, що були знайдені на стародавньому римському кладовищі в 1860-х роках у Чівітавеккії, Італія.

Надгробок починається зі слів: «Духам померлих для Секста Конгенія Вера», згідно з перекладом, наданим професоркою Луснією. У написі зазначено, що він прослужив у війську 22 роки та помер у віці 42 років. Надгробок був виготовлений для нього його спадкоємцями.

За словами професорки Луснії, табличка знаходилася в муніципальній бібліотеці в 1910 році, а її текст був записаний у «Корпусі латинських написів» — основному довідковому джерелі для латинських епіграфів. Потім, у 1918 році, камінь був зареєстрований як такий, що знаходиться в новому Муніципальному музеї Чівітавеккії, але музей був практично знищений під час бомбардувань союзників у Другій світовій війні.

Саме тут все стає туманним. Плита була втрачена в часі — аж поки Санторо та її чоловік не виявили її цієї весни.

У той час, коли камінь був встановлений, Чівітавеккія, яка знаходиться приблизно за годину їзди на північ від Рима потягом, називалася Центумцелле, розповіла професорка Луснія. Це було імперське портове місто, яке сьогодні служить жвавим круїзним терміналом.

Лара Аннібілетті, директорка Національного археологічного музею Чівітавеккії, заявила, що епіграф був вперше виявлений у 1864 році в римській поховальній зоні класіаріїв — некрополі, що датується другим та третім століттями нашої ери, в районі Прато-дель-Турко в Чівітавеккії.

«Епіграфи класіаріїв Чівітавеккії документують, як цих моряків часто набирали з віддалених регіонів Імперії», — сказала вона, додавши, що написи, які є у володінні музею, будуть виставлені на новій експозиції, «пропонуючи заглянути в повсякденне життя дві тисячі років тому».

«Є надія, що завдяки спільним зусиллям ФБР та італійського командування карабінерів із захисту культурної спадщини, напис, знайдений у Новому Орлеані, також буде повернутий та виставлений у нових музейних залах», — зазначила Аннібілетті.

ФБР не відразу відповіло на запит про коментар через урядове закриття.

Щодо того, як надгробний камінь опинився у дворі в Новому Орлеані, Центр збереження ресурсів Нового Орлеана повідомив у четвер, що того дня з'явилася жінка, яка взяла на себе відповідальність за розміщення каменю у дворі 21 рік тому. Вона сказала, що успадкувала його від своїх бабусі та дідуся, які зберігали його у вітрині.

Дідусь жінки, за словами центру, був солдатом, який був дислокований в Італії під час Другої світової війни. Незрозуміло, як він отримав цей артефакт.

Раян Грей, антрополог та професор Університету Нового Орлеана, який також допоміг з ідентифікацією плити, сказав, що хоча він та його колеги часто обробляють запити від людей, які знаходять дивні об'єкти у своєму дворі, «я досить швидко зрозумів, що це щось інше, ніж те, що ми зазвичай отримуємо».

«Виходячи зі стилю напису та типу каменю, було досить зрозуміло з самого початку, що це не надгробок з Нового Орлеана», — зазначив він.

Грей сказав, що знахідка каменю «відкриває вікно» в те, що відбувалося після Другої світової війни з такими сувенірами. «Я думаю, ми побачимо більше людей, які подивляться на сімейні колекції та скажуть: „О, а що це таке?“ — як результат цього», — додав він.

Професорка Луснія зазначила, що «важливість поховального напису для римлянина полягає в тому, що він зберігає їхнє ім'я на очах у громадськості». «Пам'ять — це спосіб мати загробне життя в римському світі. Бути згаданим означає існувати за межами свого звичайного життя», — пояснила вона.