У Вайомінгу знайшли муміфіковані скелети динозаврів

У 1908 році під час розкопок у Вайомінгу мисливець за скам'янілостями Чарльз Стернберг зробив неймовірне відкриття. Він знайшов скелет динозавра, покритий лускатою шкірою. Зразок качкодзьобого едмонтозавра потрапив до Американського музею природничої історії. Коли його представили публіці у 1909 році, видання The New York Times назвало знахідку не просто скелетом, а справжньою мумією.

Через рік у тому ж районі Вайомінгу Стернберг та його сини виявили другу мумію едмонтозавра, яку відправили до музею в Німеччині. Майже століття по тому команда палеонтологів повернулася до так званої зони мумій у Вайомінгу та виявила ще дві муміфіковані особини едмонтозаврів, які зберегли низку рідкісних особливостей, включно з першим у світі прикладом копит динозаврів.

У дослідженні, опублікованому в журналі Science, вчені описують викопні рештки та пропонують процес муміфікації, який відбувався за участю мікробів понад 66 мільйонів років тому. Пол Серено, палеонтолог з Чиказького університету та головний автор статті, зазначив, що вперше вдалося повністю відтворити зовнішній вигляд едмонтозавра. За його словами, на основі їхніх малюнків можна створити точне зображення динозавра для голлівудського фільму від голови до ніг.

У 2001 році Серено взяв студентів для дослідження викопних пластів у східному Вайомінгу, які датуються кінцем крейдового періоду. Команда зробила низку відкриттів, включно зі зразками едмонтозаврів. Один з них був молодою особиною, а інший представляв задню частину старшого динозавра. Два зразки, яким дали прізвиська Ед-молодший та Ед-старший, врешті потрапили до лабораторії Серено в Чикаго. Коли навколишню породу видалили, команда усвідомила, що вони розкопують справжні мумії.

Серено зрозумів, що нові викопні були зібрані в тому ж регіоні, де Стернберг виявив свої мумії. Подальше дослідження показало, що всі чотири мумії едмонтозаврів були знайдені в смузі завширшки близько десяти кілометрів, яку команда назвала зоною мумій.

Під час пізнього крейдового періоду територія, яка зараз є східним Вайомінгом, була прибережною річковою долиною, схильною до сезонних повеней. Команда вважає, що саме ці повені поховали двох едмонтозаврів разом з деякими їхніми сучасниками. У навколишніх породах також знайдені скам'янілості тиранозавра рекса та трицератопса зі слідами шкіри.

Щоб визначити, як саме відбувалася муміфікація едмонтозаврів, дослідники провели комп'ютерну томографію викопних решток та дослідили шкіру під електронними мікроскопами. Тести не виявили жодних слідів органічних сполук, що свідчить про те, що м'ясо, шкіра та копита динозаврів повністю розклалися, коли туші висихали. Коли паводкові води поховали висушених динозаврів, мікроби покрили шкіряні шкури біоплівкою. Ці мікроорганізми залишили тонкий шар глини, який покрив туші подібно до маски в спа-салоні.

Серено пояснив, що коли глину наносять на обличчя, вона проникає в кожну пору. Коли доторкаєшся до цих скам'янілостей, а потім дивишся на пальці, все ще можна побачити сліди глини. Стефані Драмхеллер-Гортон, палеонтолог з Університету Теннессі в Ноксвіллі, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що результати представляють інтригуючий новий спосіб муміфікації динозаврів. У власній роботі вона вивчала частково з'їдену мумію едмонтозавра з Північної Дакоти і рада бачити, що існує кілька способів формування таких неймовірно красивих скам'янілостей.

Драмхеллер-Гортон вважає, що подібні дослідження можуть допомогти палеонтологам знаходити більше мезозойських мумій. Розуміння умов, необхідних для утворення мумії, може допомогти визначити місця для пошуків. Таких мумій дуже мало, і кожна з них є дивовижною скарбницею інформації про доісторичне життя на Землі.