Українські дослідники розкрили таємниці єврейських книжкових колекцій Кам'янця-Подільського

У сучасній українській науці з'явилося унікальне дослідження, яке розкриває маловідомі сторінки книжкової культури єврейських громад Поділля кінця ХІХ – початку ХХ століття. Науковці Національного університету "Києво-Могилянська академія" вперше детально проаналізували колекцію єврейських друкованих книг з фонду "Стародруки" Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Дослідження базується на глибокому аналізі 199 друкованих книг, виданих івритом з 1764 до 1913 року в різних містах України та Польщі. Особливу увагу науковці приділили власницьким шрифтовим екслібрисам – унікальним книжковим знакам, які розповідають про власників та читачів книг.

Серед ключових відкриттів – реконструкція структури єврейської громади Кам'янця-Подільського через вивчення книжкових зібрань. Дослідники ідентифікували різні типи релігійних інституцій, які існували в місті: бейт-мідраші, клойзи, єшиви, хавурот (товариства). Кожна з цих інституцій мала власну бібліотеку та специфічні читацькі практики.

Важливим елементом дослідження стало вивчення бейт-мідрашів – місць вивчення релігійних текстів і молитов. На відміну від спеціалізованих навчальних закладів, бейт-мідраш був відкритий для будь-якого члена громади, хто бажав вивчати Святе Писання. Обов'язковим складником такого закладу була бібліотека з релігійними текстами.

Науковці виявили, що в Кам'янці-Подільському діяло щонайменше шість бейт-мідрашів: рабі Гедалії Геллера, рабі Залмана Фельдштейна, ашкеназький, рабі Моше Йони Рабінштейна, Цокермана та "Смотричер". Кожен з них мав свої особливості та традиції.

Дослідження також розкрило складні процеси формування книжкових колекцій у радянський період. У 1920-1930-х роках єврейські релігійні громади зазнали масштабних репресій: молитовні школи та синагоги закривалися, майно конфісковувалося, а книжки часто знищувалися або передавалися до архівів.

Цікавим аспектом дослідження стало вивчення соціальної структури єврейської громади через книжкові зібрання. Члени громади об'єднувалися в різні групи: професійні об'єднання, групи за соціальним статусом, послідовники хасидських напрямків, прихильники різних релігійних традицій.

Важливою знахідкою стали екслібриси п'яти товариств (хавурот), які діяли в місті: "Тих, хто приділяє час Торі", "Тих, хто вчить ШаС", "Мішнайот", "Читців Тегілім" та товариство "Мішнайот" у бейт-мідраші Цокермана. Ці групи регулярно збиралися для вивчення релігійних текстів.

Дослідження також торкнулося питання участі жінок у книжковій культурі. Незважаючи на традиційні обмеження, жінки могли читати книги, передусім світську літературу, особливо ту, що друкувалася їдишем або російською мовою.

Унікальність роботи полягає в тому, що вона вперше вводить до наукового обігу маловідомі архівні матеріали та розкриває багатошарову історію єврейської громади через призму книжкової культури. Дослідження не лише відновлює історичну пам'ять, а й демонструє складність та багатогранність соціальних процесів у єврейських громадах Поділля початку ХХ століття.