Українські вчені дослідили виклики фермерських господарств у воєнний час

Дослідники з Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели комплексний аналіз впливу воєнних дій на функціонування фермерських господарств в Україні. Дослідження показало, що ці підприємства демонструють значну стійкість та адаптивність навіть в екстремальних умовах повномасштабного вторгнення.

За даними наукової роботи, в Україні нараховується приблизно 31 800 фермерських господарств та 3,9 мільйона особистих селянських господарств. Середній розмір фермерського господарства становить від 50 до 100 гектарів, що суттєво перевищує середній розмір ферм у країнах Європейського Союзу, де цей показник дорівнює 17,4 гектари.

Фермерські господарства обробляють близько 15 відсотків орних земель України та виробляють 8,7 відсотка усієї сільськогосподарської продукції країни. Особисті селянські господарства виробляють 37,4 відсотка вітчизняної сільськогосподарської продукції, обробляючи 30 відсотків сільськогосподарських земель. Разом ці форми господарювання забезпечують 95 відсотків виробництва картоплі, 85 відсотків овочів, 80 відсотків фруктів і ягід, близько 75 відсотків молока та понад 35 відсотків м'яса в Україні.

Дослідники підкреслюють, що методи виробництва фермерських господарств, порівняно з великими аграрними компаніями, відзначаються більшою соціальною та екологічною сталістю, а також орієнтацією на місцеві традиції й практики. Форма фермерського господарства дозволяє повноцінно реалізувати економічну зацікавленість у поєднанні із раціональним використанням земельних ресурсів, оскільки у переважній більшості випадків товаровиробник є власником земельних ресурсів.

Науковці розробили графічну модель, що відображає основні переваги фермерських господарств порівняно з великими аграрними компаніями. Серед ключових переваг виділено вищу гнучкість, стійкість та ефективність управління, що особливо важливо в умовах кризових ситуацій.

Початок повномасштабного вторгнення спричинив серйозні виклики для аграрного сектору. За оцінками Світового банку, на початок 2024 року інфраструктурні збитки разом із економічними втратами у сільському господарстві за майже два роки повномасштабного вторгнення сягнули більш ніж 30 мільярдів доларів США. Збитки охоплюють руйнування або знищення сільськогосподарської техніки, обладнання, складських приміщень, поголів'я худоби та багаторічних насаджень.

Згідно з результатами загальнонаціонального опитування сільськогосподарських підприємств, проведеного Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН у 2023 році, майже дві третини фермерів зазнали труднощів у виробництві та комерціалізації продукції з початком воєнних дій. Найголовнішими проблемами було визнано обмежений доступ до палива, насіння, добрив та стабільного електропостачання.

Ситуація ускладнилася через те, що сільськогосподарські об'єкти, поля та інфраструктура навіть на значних відстанях від лінії фронту стали цілями ворожих ракет та безпілотних літальних апаратів. Це спричиняє значні пошкодження або повне знищення техніки, складських приміщень і обладнання, що ставить під загрозу збір, зберігання та обробку врожаю.

Мінування земель, артилерійські атаки, навмисні підпали полів і сховищ та значні руйнування також припадали на землі фермерських господарств. Внаслідок цього кожне четверте господарство було змушено зменшити або повністю припинити виробництво у перший рік після початку повномасштабного вторгнення.

Дослідники звертають особливу увагу на землевпорядні аспекти функціонування фермерських господарств. Земля сільськогосподарського призначення є ключовим ресурсом, а її надання у власність чи користування є обов'язковою умовою державної реєстрації фермерських господарств. Нормативно-правове регулювання цього процесу закріплене у Земельному кодексі України та Законі України «Про фермерське господарство».

Із запровадженням в Україні воєнного стану було переглянуто регулювання земельних відносин. Зокрема, з метою захисту продовольчої безпеки було заборонено безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність. На період дії воєнного стану право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність збереглося лише за громадянами України, яким на праві приватної власності належать об'єкти нерухомості на таких ділянках.

Зміни у земельному законодавстві та складні соціально-економічні умови, спричинені війною, суттєво вплинули на функціонування фермерських господарств, обмеживши їхні можливості для розвитку. Втім, дослідники підкреслюють, що лише після деокупації та завершення активної фази війни можна буде повноцінно встановити масштаби викликів, пов'язаних із відновленням сільського господарства.

Незважаючи на можливу складність і тривалість процесу відновлення, розвиток фермерських господарств залишатиметься одним із найбільш пріоритетних напрямків. Це зумовлено як внутрішніми потребами, так і світовими тенденціями розвитку аграрного сектору.

В умовах післявоєнного відновлення економіки України фермерські господарства можуть стати ключовими драйверами трансформації аграрного сектору. Завдяки унікальним природним умовам, таким як родючі ґрунти, великі оброблювані площі та сприятливий клімат, Україна має всі передумови для розвитку сільського господарства, здатного конкурувати на міжнародних ринках.

Успішна реалізація потенціалу залежить від впровадження сучасних технологій, екологічно сталого використання природних ресурсів і залучення інвестицій. Фермерські господарства, які демонструють високу гнучкість, підприємницький дух і здатність до інновацій, розглядаються як основа для зміцнення аграрного сектору економіки країни та розвитку сільських територій.

Важливою складовою відновлення аграрного сектору є формування дієвої державної політики, яка включатиме розширення доступу фермерів до грантів, пільгового кредитування та програм субсидій для технічного переоснащення. Додатковим джерелом фінансування стануть програми міжнародної допомоги, зокрема від Європейського Союзу, спрямовані на відбудову аграрної інфраструктури та адаптацію до вимог міжнародних ринків.

Дослідники наголошують, що фермерські господарства навіть в умовах воєнного стану продовжують відігравати вагому роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни, продемонструвавши стійкість і здатність адаптуватися до надзвичайно складних умов. Ключовими факторами у цьому стали менша залежність від міжнародної торгівлі, локальне використання ресурсів, зокрема органічних добрив та місцевих сортів насіння, а також власне технічне забезпечення.

Фермерські господарства у більшості зберегли можливість виробляти продукцію, забезпечуючи власні громади, збройні сили, волонтерські організації та внутрішньо переміщених осіб, що свідчить про їх важливу роль також і у післявоєнному відновленні країни.

Перспективи майбутнього фермерських господарств України напряму залежать від ефективного використання земельних ресурсів, впровадження інноваційних рішень та створення сприятливого інвестиційного клімату. Особливу увагу слід приділити модернізації агровиробництва, розширенню програм підтримки малого та середнього бізнесу в аграрному секторі, а також розвитку органічного землеробства.

Автори дослідження — кандидат географічних наук, доцент Світлана Тітова та студент четвертого курсу Андрій Белицький з кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Їхня робота базується на аналізі звітів Світового банку, матеріалів Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, а також офіційних повідомлень Міністерства оборони України.