Українські вчені розкрили механізми ушкодження печінки при метаболічних порушеннях


Дослідження науковців з Тернополя показало взаємозв'язок між інсулінорезистентністю та пошкодженням печінки.

Зображення Freepik
Зображення Freepik

Вчені з Тернопільського національного медичного університету провели комплексне дослідження, яке розкриває механізми впливу інсулінорезистентності на розвиток захворювань печінки. Дослідження охоплювало 137 пацієнтів і продемонструвало принципово важливі взаємозв'язки між метаболічними порушеннями та станом печінки.

Науковці розділили учасників на дві групи: пацієнти з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та пацієнти з НАЖХП у поєднанні з інсулінорезистентністю. Дослідження показало, що інсулінорезистентність суттєво прискорює процеси пошкодження печінки та розвитку фіброзу.

Ключові результати дослідження вказують на значущі відмінності в біохімічних показниках між групами. У групі пацієнтів з інсулінорезистентністю спостерігалися вищі показники ферментів печінки: рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) становив у середньому 65 U/L, проти 42 U/L у групі без інсулінорезистентності. Аналогічна тенденція простежується й для аспартатамінотрансферази (АСТ): 59 U/L проти 38 U/L відповідно.

Особливістю дослідження стало використання сучасних неінвазивних методів діагностики — еластографії та FibroTest. Еластографічні показники щільності печінки в групі з інсулінорезистентністю становили 28,29±3,69 кПа, що значно перевищує показник 23,87±3,55 кПа у групі без інсулінорезистентності.

Науковці встановили чітку кореляцію між підвищенням показників еластографії та рівнями печінкових ферментів. Коефіцієнт кореляції між еластографічними результатами та рівнями АЛТ склав 0,862, а з АСТ — 0,792, що підтверджує взаємозв'язок між ущільненням печінкової тканини та ступенем її пошкодження.

Важливим аспектом дослідження стало вивчення показників білкового обміну. У групі пацієнтів з інсулінорезистентністю спостерігалося зниження рівня загального білка до 6,8 г/дл (проти 7,2 г/дл у контрольній групі) та альбуміну, що може свідчити про порушення синтетичної функції печінки.

FibroTest продемонстрував статистично значущу різницю між групами: 0,78 у групі з інсулінорезистентністю проти 0,58 у групі без неї. Це підтверджує, що метаболічні порушення безпосередньо впливають на розвиток фіброзних змін у печінці.

Дослідження має важливе практичне значення, оскільки показує необхідність раннього виявлення та корекції інсулінорезистентності для запобігання прогресуванню пошкоджень печінки. Вчені рекомендують комплексний підхід, що включає моніторинг метаболічних показників, використання неінвазивних методів діагностики та своєчасну корекцію способу життя.

Дослідження проведене колективом науковців під керівництвом Олі Козак у Тернопільському національному медичному університеті та опубліковане в науковому виданні Therapy Inter Collegas.

DOI