Українські вчені розкрили проблеми військової співпраці з НАТО

Українські науковці з Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України провели комплексне дослідження проблем державного управління міжнародним військовим співробітництвом в умовах триваючої гібридної агресії Російської Федерації. Дослідження охоплює період з 2014 року до квітня 2025 року та аналізує вплив зміни політики США на координацію міжнародної підтримки України.

Вчені зазначають, що російсько-українська війна поставила державне управління міжнародним військовим співробітництвом у центр боротьби за збереження суверенітету держави. Росія застосовує гібридний арсенал від ракетних ударів по цивільній інфраструктурі до кібератак і масованої дезінформації, цілеспрямовано підриваючи єдність західних партнерів України.

Особливу увагу дослідники приділили впливу повернення Дональда Трампа до Білого дому у січні 2025 року. Американська підтримка почала коливатися через внутрішньополітичні суперечності та вплив російських наративів, таких як втома від війни чи необхідність компромісу з Росією. Ці ідеї просочуються через медіа та політичні кола США, ускладнюючи стратегічну взаємодію в рамках НАТО.

Науковці документують конкретні приклади впливу російських наративів на американську політику. Зокрема, 12 лютого 2025 року Трамп у виступі на Fox News заявив про витрачені трильйони на Україну та необхідність домовлятися з Росією. 18 лютого 2025 року він написав у Twitter про необхідність нейтралітету України для зупинки війни, що співзвучне з російською вимогою демілітаризації.

Дослідження показує практичні наслідки таких заяв. Затримки з постачанням систем Patriot у березні 2025 року змусили Україну покладатися на застарілі системи протиповітряної оборони, що послабило захист критичної інфраструктури. Це підтверджує висновки про те, як російська дезінформація впливає на управлінські процеси в Україні.

Вчені проаналізували успішні моделі координації країн НАТО, які Україна може адаптувати. Польща з 2014 року є ключовим гравцем Східного флангу НАТО, інвестуючи у навчання Залізний вовк у Литві, де відпрацьовувалися сценарії гібридної війни. У 2025 році Польща передала Україні 300 одиниць техніки через двосторонні угоди.

Литва зосереджується на гібридних загрозах, створивши у 2016 році дорадчу групу з питань стійкості, яка координує цивільно-військову взаємодію. У 2024 році Литва передала Україні дрони Bayraktar, профінансовані через краудфандинг, зібравши 6 мільйонів євро за три дні.

Естонія інтегрувала кіберзахист у співпраці з НАТО. У 2022 році її Центр кібероборони відбив атаку Росії на урядові сервери. Фінляндія, яка приєдналася до НАТО у 2023 році, застосовує модель тотальної оборони, що базується на загальному військовому обов'язку, системі резерву та цивільному захисті.

Дослідники виявили кілька проблемних аспектів у державному управлінні міжнародним військовим співробітництвом України. Перша проблема — розпорошеність координації через наявність кількох каналів комунікації між Міноборони та Офісом Президента, що може призводити до дублювання зусиль або затримок.

Друга проблема — надмірна залежність від США. Затримки з Patriot у березні 2025 року змусили Збройні Сили України використовувати застарілі С-300, що призвело до втрат у захисті енергосистеми. Третя проблема — недостатня адаптація до стандартів НАТО та повільне використання європейського досвіду.

Четверта проблема — вплив дезінформації та інформаційних спеціальних операцій. Гібридна агресія з боку Росії створює додатковий тиск на зовнішньополітичні відносини через дезінформацію, спеціальні заходи впливу та кібератаки. Росія безупинно намагається дискредитувати Україну перед союзниками через звинувачення у продажі зброї або нелегітимності влади.

Науковці підкреслюють важливість інтеграції з НАТО для України. З 2014 року Україна адаптувала понад 300 стандартів НАТО, що довело свою ефективність у бойових діях. Країни НАТО напрацювали досвід протидії гібридним загрозам Російської Федерації. Польща координувала підтримку через логістичний хаб у Жешуві, що з 2022 року стало ключовим для постачання озброєння Україні.

Співпраця з НАТО дає доступ до передових технологій та сучасного озброєння. Постачання систем Patriot та NASAMS з осені 2022 року посилили захист українського неба. Повітряними Силами України збито понад 1000 ракет. Участь у форматах НАТО, зокрема в Рамштайн, дозволяє Україні синхронізувати військову стратегію із союзниками.

Дослідження показало, що державне управління міжнародним військовим співробітництвом сприяє отриманню міжнародної допомоги через двосторонні угоди та фінансову підтримку. Це включає управління фінансуванням, таким як 4,65 мільярда доларів від США на військову допомогу, що вимагає ефективного координаційного механізму.

Україна поглиблює співпрацю з НАТО та західними партнерами через запуск Спільного центру Україна-НАТО в Бигощі у лютому 2025 року. Водночас повноправне членство в НАТО залишається невизначеним через позицію адміністрації США, яка з січня 2025 року виступає проти вступу України.

Вчені зазначають, що операція в Курській області у 2025 році показала потенціал Збройних Сил України, але брак координації з партнерами обмежив її ефект. Дослідники погоджуються з висновком авторитетного вітчизняного дослідника Володимира Горбуліна про те, що без системності Україна втрачає можливості.

У якості рекомендацій науковці пропонують адаптацію польської моделі двосторонньої міжнародної співпраці, впровадження естонської моделі кіберзахисту та залучення громадян до захисту держави за фінською моделлю. Логіка проста — від аналізу проблем через вивчення моделей НАТО до впровадження рішень через реформи.

Дослідники роблять висновок, що російсько-українська війна 2025 року є боротьбою за ефективність управління. Україна може перемогти, якщо об'єднає зовнішню підтримку в цілісну систему. Державне управління не лише координує зусилля на національному рівні, але й виступає мостом для інтеграції України в західні безпекові структури.

Дослідження провели доктори наук з державного управління, професори Володимир Гурковський та Євген Романенко з Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України. Результати опубліковані в журналі Наукові інновації та передові технології у серії Управління та адміністрування.