Українські вчені розкрили унікальну методику аналізу землетрусів

Група міжнародних науковців, серед яких вчені з України, представила революційний підхід до вивчення землетрусів, який дозволяє аналізувати сейсмічні події навіть з обмеженою кількістю спостережних станцій. Дослідження, опубліковане у фаховому виданні «Geophysical Journal», демонструє унікальну методику визначення параметрів землетрусів з високою точністю.

Наукова робота, виконана дослідниками з Карпатського відділення Інституту геофізики імені С.І. Субботіна НАН України, Інституту структури і механіки гірських порід Чеської академії наук та інших наукових установ, зосереджена на аналізі землетрусу, що стався 22 лютого 2024 року у Східній Словаччині.

Ключова особливість дослідження полягає в розробці методу інтерпретації сейсмічних даних з використанням лише двох станцій спостереження — sk19 та sk20. Традиційно для точного аналізу землетрусів потрібна значно більша кількість сейсмографічних станцій, особливо для слабких сейсмічних подій.

Вчені застосували інноваційний матричний метод, який дозволяє аналізувати пряме проходження сейсмічних хвиль — P- та S-хвиль. Цей підхід є принципово новим, оскільки мінімізує викривлення сейсмічного сигналу, яке зазвичай виникає при відбитті та заломленні хвиль.

Дослідження базується на складному математичному апараті, що включає інтегрування за частотою та хвильовим числом у пружному горизонтально-шаруватому середовищі. Науковці використали унікальну методику інверсії хвильових форм для визначення компонентів тензора сейсмічного моменту.

Землетрус, який аналізували дослідники, мав магнітуду 3.0 за шкалою Ріхтера і стався на глибині 9 кілометрів. Координати епіцентру — 21.75° східної довготи та 49.03° північної широти. Незважаючи на відносно невелику потужність,ця подія стала важливим об'єктом наукового вивчення.

Метод, запропонований українськими та міжнародними вченими, має значний потенціал для подальшого розвитку сейсмологічних досліджень. Він особливо корисний для регіонів з низькою сейсмічною активністю та обмеженою мережею спостережних станцій.

Серед ключових авторів дослідження — Д.В. Малицький, Л. Фойтікова, Я. Малек, О.А. Асташкіна, А.Р. Гнип, М.С. Добушовський та інші науковці з України, Чехії та Латвії. Дослідження частково підтримане інституційним дослідницьким планом Інституту структури і механіки гірських порід Чеської академії наук.