Українські вчені розробили методику корекції постави у підлітків

Українські науковці розробили інноваційну методику корекції порушень постави у підлітків, яка базується на комплексному підході до зміцнення м'язового корсету та формування правильних рухових навичок. Дослідження проводилося фахівцями з Одеси під керівництвом професора Івана Самокиша з Військової академії.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України та Центру громадського здоров'я України, кожна четверта дитина має порушення постави, а у п'яти-шести осіб із тисячі діагностують сколіоз. Проблема набуває особливої актуальності в підлітковому віці, коли частка дітей із порушеннями постави досягає критичних 80−90% у віці 11−16 років.

Вчені визначили, що порушення постави являє собою патологічний стан, який характеризується відхиленням хребта від його нормальної фізіологічної осі. Це проявляється змінами природних вигинів кіфозу та лордозу, які можуть бути як надмірно вираженими, так і недостатньо розвиненими. Такі відхилення призводять до нерівномірного навантаження на міжхребцеві диски та можуть спричинити розвиток остеохондрозу, протрузій та гриж різних стадій.

Дослідники встановили, що гіперлордоз, тобто надмірний прогин у попереку, призводить до больового синдрому. Збільшення грудного кіфозу веде до розвитку дегенеративних змін у міжхребцевих дисках грудного відділу хребта, дисфункції та болю. Повернення в анатомічну норму вигинів хребта при остеохондрозі, грижах та протрузіях знижує компресійне навантаження на міжхребцеві диски та зменшує неврологічні прояви дегенеративних змін.

Основною причиною порушень постави науковці вважають м'язовий дисбаланс. Більшість фахівців сходяться на думці, що асиметрія груп м'язів тулуба відіграє провідну роль у формуванні неправильної постави. У формуванні постави головну роль виконує не абсолютна м'язова сила, а правильний і рівномірний розподіл м'язової тяги.

З точки зору біомеханіки, вертикальне положення тіла підтримується завдяки напрузі як м'язів, що безпосередньо беруть участь у цьому процесі, так і м'язів, які до нього не залучені. Це свідчить про недостатню диференціацію м'язової системи та відсутність оптимальної регуляції м'язового тонусу. Причиною цього є високе розташування центру тяжіння та мала площа опори тіла.

Дисбаланс м'язової тяги також може виникати внаслідок зміни м'язового тонусу та довжини м'яза через тривале статичне нераціональне положення у повсякденній діяльності. Найбільш виражені ці зміни в осіб молодого віку, які ведуть малорухливий спосіб життя, а специфіка їхньої трудової діяльності передбачає тривале сидіння.

У положенні сидячи за столом при постійному нахилі вперед відбувається укорочення м'язів згиначів у кульшовому суглобі, надмірна сутулість і компенсаторне закидання голови назад, що призводить до порушення постави. Ще одним фактором виникнення м'язового дисбалансу можуть бути захворювання хребта неврологічного характеру, такі як остеохондроз, протрузії та грижі міжхребцевих дисків.

Діти з порушенням постави часто мають знижену життєву ємність легень та обмежену рухливість діафрагми, що впливає на дихальну та серцево-судинну системи. Неправильна постава ускладнює легеневу вентиляцію, зменшує надходження кисню до мозку та утруднює його кровопостачання. Слабкість м'язів живота призводить до проблем з органами черевної порожнини.

У дітей із плоскою спиною функціональна здатність хребта зменшується і може спричинити мікротравми головного мозку під час активних рухів, що впливає на нервову систему і викликає стомлення та головний біль. У період вторинних статевих ознак секреція гормонів збільшується, а фізичний розвиток нервів, м'язів і кісток, а також емоційний, інтелектуальний і соціальний розвиток є більш вираженим.

Постава, фізичний і психологічний стани пов'язані між собою і впливають один на одного. Дослідження щодо вивчення психологічних ефектів при корекції постави у дітей науково обґрунтовано показали, що корекція постави позитивно вплинула на їхнє психічне здоров'я.

На основі проведених досліджень українські вчені розробили комплексну методику корекції постави у підлітків, засновану на диференційованому підході застосування фізичних вправ різної спрямованості та масажу. Основними складовими комплексної методики є шість компонентів.

Перший компонент передбачає зміцнення м'язового корсета через комплекс вправ для виправлення порушень постави, зокрема статичні та динамічні рухи на спеціальних тренажерах, переважно блочного типу. Другий компонент включає постізометричну релаксацію, техніку, що поєднує напругу та розслаблення м'язів для усунення м'язових дисбалансів.

Третій компонент методики передбачає декомпресійний вплив, тобто витягування хребта за допомогою спеціальних тренажерів, поперечини, брусів, похилої поверхні, фітболу тощо. Четвертий компонент включає оздоровчий масаж для зменшення гіпертонусу у перевантажених м'язах спини, активізації м'язів-стабілізаторів, які підтримують правильне положення хребта, усунення спазмів і напруги, що викликають дискомфорт у спині та плечах.

П'ятий компонент методики спрямований на стимуляцію нервово-м'язової координації через розвиток відчуття рівноваги та координації через складні рухи тіла, використання балансувальних платформ, фітболів для оптимізації взаємодії глибоких м'язів спини та центральної нервової системи. Шостий компонент передбачає формування звички правильної постави через регулярні тренування, що розвивають моторний контроль і стійкі рухові патерни.

Науковці підкреслюють, що існує гостра необхідність модернізації реабілітаційних програм та запровадження інноваційних методів фізичної реабілітації, які враховуватимуть індивідуальні потреби підлітків із порушеннями постави. Це сприятиме їхньому гармонійному розвитку та забезпечить активний і здоровий спосіб життя.

З метою підвищення ефективності реабілітаційних заходів важливо створити та впровадити науково обґрунтовану комплексну програму оздоровчих вправ із застосуванням спеціального обладнання. Це дозволить зміцнити фізичне здоров'я підлітків, знизити ризики ускладнень та значно покращити їхню якість життя.

Дослідження проводилося колективом авторів під керівництвом професора Івана Самокиша з Військової академії в Одесі. До складу дослідницької групи також увійшли Поліна Шандіцева, старший викладач кафедри кіберпсихології та реабілітації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку, Юрій Світлаков, старший викладач кафедри підприємництва та туризму Одеського національного морського університету, та Валентина Самокиш, студентка першого курсу магістратури Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.