Українські вчені досліджують інфекційні хвороби під час війни

На тлі війни, що триває в Україні через повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році, вчені з Харкова провели новаторське дослідження, спрямоване на оцінку ефективності симуляційних моделей інфекційних захворювань у бойових умовах. Робота під назвою «Оцінювання симуляції інфекційних захворювань у зонах бойових дій через комплекс характеристик здатності, вразливості та структури ризику» була підготовлена Тетяною Чумаченко з Харківського національного медичного університету та Дмитром Чумаченком з Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут». Опублікована в «Українському журналі військової медицини» (том 5, випуск 4, 2024), вона пропонує системний підхід до аналізу викликів, які постають перед громадським здоров’ям у нестабільних регіонах.

Дослідження зосереджується на тому, як війна впливає на поширення інфекційних хвороб, таких як респіраторні інфекції, кишкові захворювання та зоонози, що посилюються через масові переміщення населення, зруйновану інфраструктуру та обмежений доступ до медичних послуг. Вчені використали фреймворк CVRA (Capacity, Vulnerability, and Risk Assessment), який дозволяє оцінити наявні ресурси, вразливі місця та ризики, пов’язані із застосуванням моделей у таких складних умовах. Цей підхід виявився цінним інструментом для структурування даних і розробки стратегій боротьби з епідеміями в зонах конфлікту.

Хто стоїть за цією роботою? Тетяна Чумаченко, доктор медичних наук і професор, очолює кафедру епідеміології в Харківському національному медичному університеті. Її колега, Дмитро Чумаченко, кандидат технічних наук, працює доцентом на кафедрі математичного моделювання та штучного інтелекту в «Харківському авіаційному інституті». Разом вони поєднали медичну та технічну експертизу, щоб дослідити, як цифрові інструменти можуть допомогти в управлінні здоров’ям під час війни.

Що саме досліджували? Вчені проаналізували, як моделі симуляції інфекційних хвороб можуть прогнозувати спалахи та оцінювати ефективність заходів, таких як вакцинація чи карантин, у контексті бойових дій. Вони звернули увагу на унікальні перешкоди, з якими стикаються ці моделі в Україні: порушення системи охорони здоров’я, нестача якісних даних через зруйновану інфраструктуру та логістичні труднощі, спричинені бойовими діями. Наприклад, масові переміщення населення призвели до переповнених притулків із поганими санітарними умовами, що ускладнює точність прогнозів.

Де проводилося дослідження? Робота базується на даних, зібраних в Україні, зокрема в умовах війни, що триває з лютого 2022 року. Харків, розташований неподалік від зон активних бойових дій, став ключовим осередком для аналізу, адже місто саме зазнало значних руйнувань і гуманітарних викликів. Дослідники також спиралися на співпрацю з міжнародними організаціями, такими як ВООЗ і Червоний Хрест, які надавали дані в реальному часі.

Коли це відбувалося? Дослідження охоплює період війни після повномасштабного вторгнення Росії, з акцентом на 2022–2024 роки. Результати були опубліковані в четвертому кварталі 2024 року, відображаючи актуальні виклики громадського здоров’я станом на цей час. Воно є частиною ширшої ініціативи, профінансованої Національним фондом досліджень України, що вивчає вплив надзвичайних ситуацій на поширення інфекційних хвороб.

Чому це важливо? Війна в Україні створила ідеальні умови для спалахів хвороб: зруйновані медичні заклади, відсутність чистої води, погіршення санітарії та переміщення мільйонів людей. Моделі симуляції можуть допомогти передбачити ці загрози та спрямувати ресурси туди, де вони найпотрібніші. Однак дослідження показало, що стандартні підходи до моделювання потребують адаптації, адже стабільність даних і доступ до медичних ресурсів у конфліктних зонах значно обмежені. CVRA допоміг виявити сильні сторони, як-от цифрову інфраструктуру України, та слабкості, зокрема нестачу кадрів і логістичні бар’єри.

Як проводили аналіз? Дослідники застосували CVRA, розподіливши його на три компоненти. «Здатність» оцінювала ресурси, такі як комп’ютерні потужності та співпраця з міжнародними партнерами. «Вразливість» враховувала фактори, що підвищують ризик хвороб, наприклад, недоїдання чи контакт із тваринами-переносниками. «Ризик» аналізував загрози, як-от неточність даних чи затримки в реагуванні через бойові дії. Таблиця результатів показала, що хоча Україна має базу для впровадження моделей, війна суттєво ускладнює їх використання через брак персоналу, зруйновану логістику та недовіру громад до влади.

Робота також порівнює ситуацію в Україні з іншими конфліктними регіонами, такими як Ємен, Афганістан і Демократична Республіка Конго, де моделі застосовувалися для боротьби з холерою, COVID-19 та Еболою. Вчені зазначають, що уроки з України можуть бути корисними для інших країн із подібними умовами. Вони пропонують покращити збір даних через супутникові знімки чи мобільні технології та залучати місцевих лідерів для підвищення довіри до заходів.