В Антарктиді знайдено найдавнішого сучасного птаха: відкриття, яке переписує історію еволюції

В Антарктиді було знайдено майже повністю збережений череп викопного птаха, який, як з'ясувалося, є найдавнішим відомим сучасним птахом. Нове дослідження свідчить, що цей птах, схожий за розміром на качку-крижня, є предком сучасних водоплавних птахів, які сьогодні живуть біля озер і океанів.

Ця скам’янілість належить до вимерлого виду Vegavis iaai, який мешкав наприкінці крейдяного періоду, у часи, коли Північну Америку населяли тиранозаври, а планета готувалася до катастрофічного падіння астероїда, що спричинило масове вимирання динозаврів.

Птахи, що співіснували з динозаврами, мали дивний вигляд, малоподібний до сучасних видів. Вони могли мати зуби на дзьобах та довгі кісткові хвости. Однак Vegavis, як зазначає Крістофер Торрес, доцент біології Університету Тихоокеанського узбережжя у Каліфорнії та головний автор дослідження, був розміром із качку і мав екологічну нішу, подібну до сучасних водоплавних птахів, таких як гагари.

«Цей птах був підводним мисливцем, який використовував свої ноги для пересування у воді. Згідно з новими даними, його щелепи були адаптовані для швидкого закривання під час полювання на рибу», — пояснює Торрес.

Революційне відкриття

Хоча вид Vegavis був описаний ще 20 років тому, багато науковців сумнівалися, що цей птах належить до сучасних видів. Більшість знайдених скам’янілостей сучасних птахів датувалися періодом після падіння астероїда 66 мільйонів років тому. Однак нова знахідка, зібрана під час експедиції Антарктичного палеонтологічного проєкту у 2011 році, змінює уявлення про еволюцію птахів.

«Цей череп, датований віком 68 мільйонів років, має ключові ознаки сучасних птахів, як-от беззубий дзьоб і збільшену верхню кістку дзьоба. Це безсумнівний доказ того, що Vegavis був сучасним птахом», — зазначає Патрік О’Коннор, професор анатомічних наук Університету Огайо.

Унікальні особливості

Vegavis мав низку незвичайних рис, які не повністю відповідають сучасним водоплавним птахам. Його дзьоб був довгим і вузьким, а щелепи — надзвичайно м’язистими, що дозволяло ефективно полювати на рибу.

«Антарктида 69 мільйонів років тому мала зовсім інший клімат. Це були ліси з прохолодним, помірним кліматом. Птах мешкав у прибережній морській зоні, де займався підводним полюванням», — додає О’Коннор.

Виживання після катастрофи

Vegavis дає ключ до розуміння того, як деякі види змогли пережити масове вимирання. Знахідки, як-от Vegavis, а також інший викопний птах Conflicto antarcticus, дозволяють вивчати, як катастрофічні події формували майбутній вигляд вцілілих видів.

«Що робить вид виживальним? І як виглядатимуть ті, хто пережив такі катастрофи?» — запитує Торрес, наголошуючи на важливості цих досліджень.

Відкриття Vegavis не лише переписує історію еволюції птахів, але й дозволяє краще зрозуміти, як життя адаптується до глобальних катаклізмів.