В Австралії знайшли найменшого викопного кита з зубами

Австралійські палеонтологи описали новий вид стародавнього кита, який жив 25 мільйонів років тому на території сучасної Вікторії. Дослідження опубліковане у журналі Zoological Journal of the Linnean Society групою вчених під керівництвом Руайрі Данкана з Університету Монаш.

Новий вид отримав назву Janjucetus dullardi на честь директора школи Росса Дулларда, який знайшов викопні рештки на узбережжі Ян Джук у Вікторії у 2019 році. Цей кит належав до групи мамалодонтидів — незвичайних морських ссавців, які поєднували риси сучасних вусатих китів та їхніх зубатих предків.

Мамалодонтиди були одними з найдивніших китів в історії Землі. За словами дослідників, якби вони жили сьогодні, то стали б такими ж символічними для Австралії, як кенгуру. Ці морські ссавці мали невеликі розміри, великі очі та короткі щелепи з зубами, що кардинально відрізняло їх від сучасних океанських гігантів.

Сучасні вусаті кити, такі як блакитні та горбаті кити, використовують волосоподібні структури у роті, які називаються китовим вусом, для фільтрації планктону — їхнього основного джерела їжі. На відміну від них, мамалодонтиди мали довжину не більше трьох метрів, великі очі та короткі щелепи з зубами. Попри такий опис, вчені знають, що мамалодонтиди насправді були вусатими китами, які не мали китового вуса.

Вони являли собою відгалуження від основної еволюційної гілки, що привела до появи сучасних беззубих гігантів. Усі відомі види мамалодонтидів жили протягом пізнього олігоценового періоду, між 27 та 23 мільйонами років тому. Три з чотирьох названих видів були знайдені на Серф-Кості Вікторії, на південний схід від Мельбурна.

Перший мамалодонтид був знайдений у 1932 році, а у 1939 році отримав назву Mammalodon colliveri. Він мав тупі щелепні кістки з розвиненою системою кровопостачання та іннервації м'язів обличчя та губ. Цікаво, що зуби були стерті до ясен, що свідчить про те, що він харчувався, всмоктуючи здобич разом з абразивним піском з морського дна.

У 2006 році місцевий натураліст Стаумн Хандер знайшов перші викопні рештки виду, який пізніше назвали на його честь Janjucetus hunderi. Цей кит мав міцну трикутну морду з гострими зубами та потужними м'язами для закривання щелеп. Хоча Mammalodon colliveri та Janjucetus hunderi вказують на дивовижно широкий спектр способів життя мамалодонтидів, деталі того, як саме і коли вони стали настільки відмінними від інших китів, залишаються неясними.

Новознайдений Janjucetus dullardi мав довжину близько двох метрів — достатньо малий, щоб поміститися на стандартному односпальному ліжку. Це робить його найменшим викопним китом, виявленим в Австралії, і, можливо, першим викопним молодим китом, знайденим тут.

Відкриття цього виду додає важливі деталі до розуміння еволюції китів та їхнього різноманіття в олігоценовому періоді. Мамалодонтиди представляють унікальну групу морських ссавців, які демонструють перехідні форми між зубатими та вусатими китами. Їхнє існування показує, що еволюційний шлях до сучасних китів був значно складнішим, ніж раніше вважалося.

Дослідження викопних решток Janjucetus dullardi дозволяє вченим краще зрозуміти морфологію, систематику та онтогенез мамалодонтидів. Ці дані є критично важливими для реконструкції еволюційної історії китоподібних та розуміння того, як відбувався перехід від зубатих до вусатих китів.

Знахідка також підкреслює важливість австралійських палеонтологічних місцезнаходжень для вивчення еволюції морських ссавців. Вікторія виявляється особливо багатою на рештки мамалодонтидів, що робить цей регіон ключовим для розуміння ранньої еволюції вусатих китів.

Викопні рештки Janjucetus dullardi зберігаються в наукових колекціях та продовжують вивчатися дослідниками. Це відкриття не лише розширює наше розуміння давньої морської фауни Австралії, але й демонструє важливість громадської участі в палеонтологічних дослідженнях, адже знахідка була зроблена місцевим жителем.