В Японії встановили першу у світі 3D-друковану залізничну станцію за 6 годин

Японія, відома своїми швидкісними потягами-кулями, тепер може стати світовим першопрохідцем у надшвидкому будівництві залізничних станцій. У межах інноваційного проєкту робітники замінили 75-річний сільський залізничний павільйон на повністю надруковану на 3D-принтері споруду на станції Хацусіма.

Нова будівля розташована у прибережному місті Аріда префектури Вакаяма і є першою у світі залізничною станцією, створеною за допомогою 3D-друку. Конструкція компактна, стійка до погодних умов та землетрусів, а більшість її елементів виготовлено поза межами майданчика за допомогою цифрового принтера.

Проєкт реалізувала Західнояпонська залізнична компанія (JR West) у співпраці з архітектурною студією Neuob та стартапом Serendix, який спеціалізується на будівництві доступного житла з використанням 3D-друку.

Протягом багатьох років обслуговування сільських малозавантажених залізничних станцій в Японії було складним завданням. Такі станції навіть мають окрему назву — «хікьо». Це віддалені, часто маловикористовувані залізничні зупинки в сільській місцевості, зазвичай розташовані далеко від великих міст і відомі своєю мальовничістю та ностальгічною привабливістю.

Населення в таких районах старіє, будівельників стає менше, а багато віддалених станцій обслуговують лише кілька пасажирів на день. Будівництво чи реконструкція таких станцій потребує значних коштів, займає місяці та вимагає великої кількості робочої сили. Однак технологія 3D-друку може кардинально змінити ситуацію.

За словами представника Serendix, будівництво станції такого ж розміру із залізобетону зазвичай триває один-два місяці. Крім того, в Японії спостерігається помітний дефіцит працівників у будівельній галузі, що призводить до зростання витрат на оплату праці та труднощів із залученням будівельного персоналу.

Процес створення 3D-друкованої станції розпочався на заводі в префектурі Кумамото, де компоненти станції друкували з використанням спеціального розчину, армованого сталлю. Етап друку тривав близько семи днів. Після завершення деталі завантажили на вантажівки та перевезли понад 800 кілометрів до місця будівництва станції.

Монтаж відбувся вночі, у проміжку між останнім вечірнім та першим ранковим потягом. Після відправлення останнього потяга о 23:57 команда робітників за допомогою кранів зібрала чотири готові частини, цей процес зайняв дві години. Потім працівники закріпили сегменти, вставивши металеві стрижні у спеціальні отвори та нанісши клей для надійної фіксації всієї конструкції. Базову структуру завершили до 5:45 ранку наступного дня.

Компактна біла будівля заввишки близько 2,6 метра займає трохи більше 9 квадратних метрів. Вона прикрашена художніми рельєфами із зображенням мандаринів та риби-шаблі — символів місцевої японської культури. За словами Хіросі Ота, засновника Neuob, відображення місцевих особливостей у вигляді рельєфних зображень місцевих делікатесів — мандаринів та риби — є унікальною можливістю, яку надає технологія 3D-друку.

Хоча основну конструкцію вже завершено, остаточні роботи, такі як встановлення квиткових автоматів та цифрових зчитувачів, планують закінчити до липня, коли станція почне функціонувати.

Цей проєкт може мати важливі наслідки, що виходять далеко за межі одного міста. Наприклад, у країнах зі старіючим населенням, таких як Японія, Південна Корея чи Польща, де сільська інфраструктура десятиліттями не оновлювалася, дорога в обслуговуванні та потребує термінового оновлення, підхід із використанням 3D-друку може стати революційним рішенням для відбудови інфраструктури.

Крім того, оскільки все більше людей мігрує до міст (як у розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються), будівництво та обслуговування базової громадської інфраструктури, такої як залізничні станції, громадські вбиральні, резервуари для води та укриття на випадок стихійних лих у сільській місцевості, стає досить складним завданням.

Навіть у містах брак базової інфраструктури щодня впливає на мільйони людей. Наприклад, у Дацці, столиці Бангладеш, де проживає понад 20 мільйонів людей, є менше 200 громадських вбиралень. Люди, особливо жінки, які живуть і відвідують такі райони, змушені боротися за доступ до базових зручностей.

Підхід із використанням 3D-друку може прискорити розвиток необхідної громадської інфраструктури в таких місцях. Успіх першої у світі 3D-друкованої залізничної станції в Японії може стати практичною та доступною моделлю для країн, які прагнуть швидко модернізувати свою інфраструктуру.