Вчені обговорюють етичність знищення шкідливих видів

Команда дослідників з Техаського університету A&M опублікувала дослідження у журналі Science, в якому розглядається суперечливе питання використання генної інженерії для повного знищення шкідливих видів як стратегії збереження природи. Вчені проаналізували три конкретні випадки: новосвітську гвинтову муху, комарів Anopheles gambiae, які переносять малярію, та інвазивні види гризунів, такі як домашня миша та чорний пацюк.

Клер Палмер, професор філософії з Техаського університету A&M, разом з колегами стверджує, що навмисне повне винищення може бути прийнятним лише в надзвичайно рідкісних випадках. «Разом ми стверджуємо, що ці випадки свідчать про те, що навмисне повне винищення може іноді бути прийнятним, але лише вкрай рідко», — заявляє команда.

Гвинтова муха є паразитичною мухою, яка заражає теплокровних тварин, спричиняючи сильні страждання та економічні втрати, особливо серед худоби. Комарі, які переносять малярію, надзвичайно небезпечні для людей усіх вікових груп. Щорічно близько 290 мільйонів людей у всьому світі заражаються малярією, і 400 тисяч з них помирають від цієї хвороби. Інвазивні домашні миші на островах поїдають морських птахів живцем, доводячи їхні популяції до вимирання.

«Ці випадки підкреслюють напруженість між внутрішньою цінністю виду та перевагами знищення шкідливого шкідника», — каже Палмер. «Хоча страждання, спричинені цими видами, незаперечні, етичні наслідки навмисного доведення виду до вимирання є глибокими. Ми повинні ретельно зважити екологічні та моральні наслідки таких дій».

Дослідники розглянули використання кількох генетичних методів для знищення шкідливих видів. Технологія стерильних комах передбачає масове розведення комах, які піддаються радіації для створення стерилізуючих генетичних мутацій. Ці стерилізовані комахи потім випускаються у великій кількості з метою, щоб стерильні самці спарювалися з дикими самками, запобігаючи розмноженню. Цей метод використовувався для місцевого знищення новосвітської гвинтової мухи в Північній та Центральній Америці та на деяких островах Карибського басейну.

Жіночо-специфічне випускання комах з домінантним летальним геном передбачає випускання генетично модифікованих самців комах, чиє потомство успадковує ген, який вбиває жіночих личинок, якщо вони не піддаються впливу специфічної речовини, такої як тетрациклін. Це зменшує популяцію з часом.

Цей метод може поєднуватися з генним драйвом, який швидко поширюється через популяцію, забезпечуючи успадкування модифікації майже всім потомством. Це може призвести до пригнічення популяції або повного вимирання. Цей метод запропоновано для знищення таких видів, як новосвітська гвинтова муха або комарі Anopheles gambiae.

Генні драйви, що змінюють статеве співвідношення, генетично модифікують співвідношення статей у популяції, призводячи до краху популяції. Це запропоновано для місцевого знищення домашніх мишей, чорних пацюків та норвезьких пацюків у місцях, де інвазивні види загрожують місцевим видам, наприклад, на островах, де вони становлять загрозу для зникаючих птахів. Однак ця технологія може вийти з-під контролю та ризикує повним винищенням цільового виду.

Дослідники дійшли висновку, що хоча навмисне винищення через модифікацію геному виправдане в рідкісних та переконливих випадках, до нього слід підходити з обережністю. Дослідження закликає до надійних етичних гарантій та інклюзивних рамок прийняття рішень для керування використанням цих потужних технологій.

Вони пропонують наступні умови, за яких можна розглядати знищення: серйозність страждань, які спричиняє вид людям або іншим тваринам, які неможливо запобігти іншим способом; екологічний вплив виду, який загрожує існуванню інших видів, сам не є екологічно важливим, і його знищення не має суттєвих негативних екологічних наслідків; ефективність існуючих методів; ризик непередбачених наслідків повинен бути незначним; вид становить значну загрозу громадському здоров'ю або приносить серйозні негативні наслідки для продовольчої безпеки.

Палмер сподівається, що дослідження вплине на державну політику та практику збереження природи. «Наша мета — сприяти більш тонкому розумінню етичних аспектів модифікації геному», — каже вона. «Нам потрібно збалансувати потенційні переваги з моральними обов'язками, які ми маємо щодо всіх видів».