Вчені підтвердили легенду про отруєння колодязя 800 років тому

У 1197 році, коли король Сверре Сігурдссон зимував у Бергені, його вороги з фракції баглерів здійснили несподіваний напад на його фортецю Сверресборг. Згідно з Сагою про Сверре, нападники не просто спалили замок дотла, а й залишили зловісний подарунок. Вони схопили мертвого чоловіка, кинули його головою вниз у колодязь замку і засипали камінням, щоб отруїти водопостачання.

Протягом століть ця історія вважалася похмурою легендою. Тепер дослідники змогли підтвердити її достовірність. «Це перший випадок, коли людину, описану в цих історичних текстах, фактично знайдено», — каже професор Майкл Мартін з Університетського музею Норвезького університету науки і технології в Тронгеймі.

Середньовічні саги, як-от норвезькі, є захопливою сумішшю фактів і вигадки. Вони поєднують реальні історичні події, неординарних персонажів та міфічні прикраси. Проблема полягає в тому, що ніколи не знаєш напевно, що є правдою, а що вигадкою.

Сага про Сверре, написана у 12 столітті, описує прихід короля до влади та його конфлікт з баглерами. Баглери мали підтримку церкви та знаті з південної Норвегії, тоді як люди Сверре, відомі як біркебейнери, часто були простолюдинами з центральної Норвегії.

«Людина з колодязя», згадана в сазі, залишалася історичною загадкою до втручання сучасної археології. Розкопки 1938 року вперше виявили тіло на дні старого колодязя, але лише у 2016 році глибші розкопки відкрили решту скелета.

Радіовуглецеве датування підтвердило, що тілу близько 900 років. Попередні дослідження припускали, що це був чоловік віком 30−40 років. Однак знадобилося наукове коригування. Ізотопний аналіз кісток показав, що морепродукти становили близько 20 відсотків його раціону. Оскільки вуглець з океану виглядає старішим, ніж вуглець із суші, дослідникам довелося скоригувати радіовуглецеву дату. Після коригування діапазон дат 1153−1277 років ідеально збігся з описом нападу 1197 року в сазі.

Сам скелет розповідає історію насильства. Археологи виявили, що ліва рука відсутня, а череп був відокремлений від тіла. Аналіз показав тупу травму потилиці та два різких порізи на черепі. Ці рани свідчать, що чоловіка, ймовірно, вбили в бою або страчували перед тим, як кинути у колодязь.

Використовуючи моделі прогнозування ДНК, дослідники вважають, що він, ймовірно, мав блакитні очі та світле волосся — обидві риси поширені в сучасних скандинавських популяціях. Південнонорвезьке походження робить його ймовірним членом баглерів. Це дає підстави припускати, що баглери кинули у колодязь одного зі своїх мертвих або ж людина з колодязя була південним симпатиком, який жив у замку.

Для отримання цих відповідей команді довелося розмолоти частину зуба на порошок, знищивши цю частину зразка. «Це був компроміс між видаленням поверхневого забруднення від людей, які торкалися зуба, та видаленням можливих патогенів. Є багато етичних міркувань», — каже дослідниця Еллегаард.

Відкриття людини з колодязя надає рідкісний момент, коли біологічні дані та писемна історія ідеально збігаються, перетворюючи рядок тексту зі стародавньої саги на відчутну людську реальність. Дослідження опубліковано в журналі iScience.