Вчені розробили наукові рецепти пасти та яєць

У січні 2025 року Іван Ді Терліцці з Інституту фізики складних систем Макса Планка в Німеччині та його колеги опублікували дослідження про приготування ідеального соусу каччо е пепе. Ця класична італійська страва з чорного перцю, сиру пекоріно та води відома тим, що соус часто виходить з грудочками. Секрет ідеальної консистенції, за словами вчених, полягає у додаванні кукурудзяного крохмалю.

Висновки базувалися на ретельному тестуванні сотень різних соусів з незначними відмінностями у пропорціях сиру, крохмалю та води. Це дозволило команді створити детальні графіки та діаграми, які показують, коли соус буде без грудочок. Попри наукове обґрунтування, результати викликали суперечки, особливо в Італії.

«Оскільки ми говоримо про італійські рецепти, деякі коментарі в соціальних мережах були не дуже ентузіастичними. Люди писали: ми готуємо ці страви роками, ці вчені хочуть навчити нас нового, кулінарія має бути про любов, а не про науку», — розповідає Ді Терліцці.

Натомість наукова спільнота відреагувала позитивно. У вересні Ді Терліцці та його колеги отримали Шнобелівську премію — нагороду за дослідження, які спочатку викликають сміх, а потім змушують замислитися.

У лютому Ернесто Ді Майо з Неаполітанського університету в Італії розробив новий метод варіння ідеальних яєць. Процес вимагає щонайменше півгодини уважного приготування: яйце треба переносити між каструлями з водою температурою 30 градусів Цельсія та окропом кожні дві хвилини протягом восьми циклів. Так білок та жовток, які застигають за різних температур, готуються рівномірно.

Рецепт став популярним онлайн, але користувачі скаржилися, що він занадто трудомісткий. Медійне висвітлення призвело до несподіваних наслідків: кулінарну демонстрацію показали на головному японському телеканалі, а питання про рецепт яєць з'явилося в італійській версії телевікторини «Хто хоче стати мільйонером».

Ді Майо зазначає, що наукова теорія, використана для вдосконалення варіння яєць, тепер застосовується для практичніших цілей — виробництва шаруватих пластиків шляхом затвердіння одного матеріалу за різних послідовних температур.