Вчені сподіваються, що жуки з Луїзіани врятують водойми ПАР від інвазивних рослин

У Південній Африці на дамбі Хартбіспоорт, що розташована на північ від Йоганнесбурга, 17 березня 2025 року десятки крихітних чорних жуків чіпляються за листя водяної рослини Salvinia minima, яку спеціально викинули на поверхню водойми, вкриту зеленим килимом. Ці комахи не потрапили сюди випадково — вчені сподіваються, що вони та їхні личинки допоможуть зупинити поширення інвазивної рослини з Південної Америкиї, яка поступово захоплює прісноводні водойми на півночі країни. Salvinia minima, що заполонила річку Крокодил та дамбу Хартбіспоорт, куди ця річка впадає, стала серйозною загрозою для місцевих екосистем, буквально задушивши водне життя.

Ці жуки, розміром лише 1 міліметр, були привезені з Луїзіани, США, подолавши відстань у понад 8700 миль. У Південній Африці їх почали розводити на спеціальних станціях поблизу кількох дамб, щоб створити достатню популяцію для боротьби з водяними бур’янами. Цей вид комах уже довів свою ефективність у США, де допоміг контролювати поширення сальвінії. Тепер науковці з обох країн об’єднали зусилля, щоб повторити цей успіх у Південній Африці, де інвазивна рослина загрожує щонайменше трьом північним провінціям і навіть поширюється на сусідні країни.

Професорка Джулі Кутзі, головна дослідниця Південноафриканського інституту водної біорізноманітності, пояснює, що жуки ідеально підходять для цієї роботи. Вони живуть виключно на сальвінії: відкладають на ній яйця, живляться її тканинами і гинуть разом із рослиною, якщо та зникає. За словами Кутзі, комахи пошкоджують певні тканини рослини, через що ті набирають воду, стають важкими і тонуть. Таким чином, сальвінія опускається на дно водойми, дозволяючи екосистемі поступово відновлюватися.

Дамба Хартбіспоорт, де стартував пілотний проєкт, є важливим джерелом зрошення для місцевих ферм і популярним місцем відпочинку. Проте поява сальвінії змінила все. Місцевий житель і підприємець Макс Моллер, якому 53 роки, згадує, як дев’ять років тому, коли він придбав нерухомість біля дамби, маленька плавуча рослина здавалася йому прикрасою. «Я й гадки не мав, що ця невинна на вигляд папороть стане справжнім лихом», — каже він. За його словами, сальвінія засмічує і псує двигуни човнів, а також завдає шкоди рибальським громадам, які залежать від водойми.

Проблема з інвазивними рослинами на дамбі не нова. Понад десять років тому тут з’явилася сальвінія, а ще раніше водойму атакувала водяна гіяцинта — інший проблемний вид. «Якщо прибрати гіяцинт, під ним уже чатує сальвінія», — зазначає Кутзі. Обидві рослини блокують сонячне світло, через що у воді зникає кисень. Без кисню гинуть риби, краби, комахи, а водна екосистема зазнає катастрофічних змін. У 2021 і 2022 роках сальвінія пережила два значні спалахи росту, живлячись високим вмістом нітратів у воді. Її швидке розмноження особливо помітне в провінції Гаутенг, де розташовані Йоганнесбург і Преторія, посилюючи вже наявні проблеми з водопостачанням у країні, яка бореться зі зростаючим попитом і занедбаною інфраструктурою.

Випуск жуків став частиною стратегії біологічного контролю, але не всі експерти вважають це рішення бездоганним. Ентоні Тертон, дослідник водних ресурсів з Університету Фрі-Стейту, попереджає про можливі побічні ефекти. За його словами, знищення сальвінії може створити сприятливі умови для розмноження бактерій і небезпечних організмів, таких як синьо-зелені водорості (ціанобактерії). Ці отруйні водорості вже присутні в майже 60% дамб Південної Африки і процвітають у забруднених водоймах із високим вмістом поживних речовин. «Збільшення світла і зменшення конкуренції за поживні речовини може призвести до бурхливого росту ціанобактерій», — пояснює Тертон. Він додає, що без одночасного ремонту каналізаційних систем і скорочення стоку добрив із сільського господарства проблема залишиться невирішеною.

Попри ці застереження, уряд Південної Африки поспішає діяти, адже сальвінія вже дісталася до злиття річок Крокодил і Лімпопо на півночі країни. «Це становить величезну загрозу для наших сусідів, адже рослина рухається річками до кордонів», — наголошує Кутзі. За її прогнозами, сальвінія може поширитися вздовж річки Лімпопо, зачепивши Ботсвану, Зімбабве і Мозамбік. «Ми маємо відповідальність зупинити цю рослину», — додає вона.

Досвід біологічного контролю в Південній Африці вже має прецеденти. У 1930-х роках країна успішно застосувала комах для боротьби з інвазивним кактусом із Мексики, який загрожував екосистемам. Нинішня ситуація з сальвінією вимагає подібного підходу, але з урахуванням ширшого контексту. На думку вчених, боротьба з інвазивними видами — це не лише порятунок місцевих водойм, а й захист водних ресурсів регіону, який дедалі більше потерпає від екологічних і кліматичних викликів.

Наразі жуки з Луїзіани освоюють нові території, а дослідники уважно стежать за їхнім впливом. Якщо проєкт виявиться успішним, він може стати зразком для інших країн, які зіткнулися з подібними загрозами. Однак без комплексного підходу до управління водними системами перемога над сальвінією може виявитися лише тимчасовою.