Вчені спростовують «консенсус» щодо кліматичних змін

Фіона Гарві, редакторка з питань довкілля видання Guardian, у своїй останній статті представила заяви Андре Корреа ду Лагу, бразильського дипломата, який очолюватиме 30-й саміт ООН з клімату у листопаді цього року. Гарві стверджує, що «кліматичний денаїзм» було переможено завдяки «науковому консенсусу», і тепер заперечувачі вдаються до аргументу про те, що кліматична політика не може перевести глобальну економіку на низьковуглецеве майбутнє.

За словами Корреа ду Лагу, «неможливо мати наукове заперечення на цьому етапі, після всього, що сталося в останні роки. Тому відбувається міграція від наукового заперечення до заперечення того, що економічні заходи проти зміни клімату можуть бути корисними для економіки та людей». Бразильський дипломат стверджує, що це «економічне заперечення» може бути настільки ж небезпечним і спричинити стільки ж затримок, як і повторні спроби заперечувати кліматичну науку в попередні роки.

Однак твердження про «встановлену науку» викликає серйозні заперечення з боку провідних учених. Цифра про 97% консенсусу серед науковців, яка походить з дослідження Джона Кука 2013 року, була неодноразово спростована через методологічні недоліки. Дослідник Девід Легейтс виявив, що лише незначна частка досліджуваних робіт явно підтримувала катастрофічний наратив.

Вільям Хаппер, фізик з Прінстонського університету, продемонстрував, що потеплювальний ефект CO2 є логарифмічним і зменшується зі збільшенням концентрації, а поточні рівні далекі від катастрофічних. Джудіт Каррі, колишня кліматологиня з Технологічного інституту Джорджії, детально задокументувала невизначеності в кліматичних моделях, особливо їхню надмірну залежність від припущень про позитивні зворотні зв'язки. Нобелівський лауреат Джон Клаузер назвав наратив про кліматичну кризу «псевдонаукою», стверджуючи, що він ігнорує фундаментальні принципи фізики.

Майкл Крайтон у 2003 році нагадав аудиторії Каліфорнійського технологічного інституту: «Не існує такої речі, як консенсусна наука. Якщо це консенсус, то це не наука. Якщо це наука, то це не консенсус. Крапка».

Стів Кунін у своїй книзі «Невизначене» представив наукові факти, підтримані твердими даними та рецензованою літературою, які суперечать панівному наративу про зміну клімату. Він виявив, що темп підвищення рівня моря не прискорився; люди не мали помітного впливу на урагани протягом минулого століття; частота та інтенсивність торнадо не зростають; льодовий щит Гренландії не скорочується швидше сьогодні, ніж 80 років тому; кількість та інтенсивність посух не зростають з часом; масштаби глобальних пожеж значно зменшуються; врожайність сільськогосподарських культур зростає, а не падає; чистий економічний вплив кліматичних змін, спричинених людиною, буде мінімальним принаймні до кінця цього століття, навіть якщо середні глобальні температури підвищаться на 3°C.

Корреа ду Лагу хоче стимулювати нові глобальні зусилля для переконання людей у тому, що реорганізація економіки від залежності від викопного палива до чистого енергетичного майбутнього принесе користь усім людям. «Настала черга тих, хто вірить у боротьбу зі зміною клімату, показати та довести, що боротьба зі зміною клімату можлива і що вона може принести економічні переваги та кращу якість життя».

Готуючись до щорічних самітів ООН з клімату, Корреа ду Лагу звинувачує заперечувачів у «скоординованій атаці на ідею про те, що економіку можна реорганізувати для боротьби з кризою». Намагаючись зібрати 196 країн для проведення кліматичної політики, яка підтримує глобалістську програму, Корреа ду Лагу звинувачує «новий популізм» у спробах показати, що кліматична політика декарбонізації не працює.

Серед цих «нових популістів» виділяється президент Дональд Трамп, який називає глобальну кліматичну політику ООН «Зеленим новим обманом», виводить США з Паризької угоди 2015 року та ставить останню цвяшку в труну глобальної кліматичної програми. Гарві засмучується через те, що вона називає «геополітичними протиріччями», з якими стикається COP30, оскільки адміністрація Трампа «надихнула країни, які хочуть зірвати прогрес».

Попередні кліматичні заходи ООН показали, як обіцянки нульових викидів стикаються з жорсткими реаліями швидко зростаючого попиту на енергію, особливо в країнах, що розвиваються. Доктор Султан Аль-Джабер, президент кліматичного саміту COP28, відповідаючи на питання спеціального посланника ООН з питань зміни клімату, сказав: «Немає науки чи сценарію, який би говорив, що поетапна відмова від викопного палива досягне 1,5°C». Він також сказав в інтерв'ю: «Ви просите поетапної відмови від викопного палива… Будь ласка, допоможіть мені, покажіть мені поетапну відмову від викопного палива, яка дозволить сталий соціально-економічний розвиток, якщо ви не хочете повернути світ назад у печери».

Ні Гарві, ні Корреа ду Лагу, здається, не усвідомлюють або не хочуть визнавати широку реакцію в Західній Європі проти каральної кліматичної політики, яка загострила кризу вартості життя. Зростання консервативно-популістських партій в Австрії, Італії, Нідерландах, Угорщині, Польщі, Франції, Німеччині та Великобританії принаймні частково пояснюється економічним збідненням серед робітничих та середніх класів через високі ціни на енергію та електроенергію.

Недавні відключення електроенергії на Піренейському півострові додатково розкривають безглуздя надмірної залежності від відновлюваних джерел енергії. Іспанія та Португалія зазнали масових відключень електроенергії — найгірших у Західній Європі в післявоєнній історії — через недостатню інерцію мережі. Це було прямим результатом надання пріоритету вітровій та сонячній енергії над диспетчерськими джерелами, такими як вугілля, газ та гідроенергетика.

Недавній звіт МЕА підкреслює зростаючий попит на електроенергію від центрів обробки даних штучного інтелекту, прогнозуючи подвоєння глобальних потреб у електроенергії до 2030 року. Кліматична політика Європи, яка зменшує надійну диспетчерську потужність, є вкрай невчасною, залишаючи континент непідготовленим до цього технологічного зсуву.