Вчені спростували зв'язок літнього потепління з кліматичними змінами

Американські вчені поставили під сумнів поширене твердження про те, що зростання літніх температур у США є прямим доказом кліматичних змін. Детальний аналіз метеорологічних даних показав, що підвищення середніх температур відбувається переважно через зростання нічних мінімумів, а не денних максимумів.

За даними Агентства з охорони навколишнього середовища США, високі денні температури залишаються відносно стабільними протягом останніх десятиліть, тоді як низькі нічні температури демонструють стійку тенденцію до зростання. Це створює ілюзію загального потепління при усередненні показників, хоча насправді денна спека, яка становить найбільшу загрозу для людей та інфраструктури, суттєво не збільшилася.

Національна океанічна та атмосферна адміністрація США підтвердила цю тенденцію у своєму звіті про кліматичні тренди. Згідно з їхніми даними, нічні мінімальні температури зростали зі швидкістю 1,43 градуса Фаренгейта на століття порівняно з 0,89 градуса для денних максимумів протягом періоду 1895−2016 років.

Доктор Рой Спенсер, колишній науковець NASA та провідний дослідник Університету Алабами в Хантсвіллі, провів комплексне дослідження просторового зв'язку між щільністю населення та температурними трендами. У статті, опублікованій у 2024 році в Journal of Applied Meteorology and Climatology, він проаналізував дані NOAA за період 1895−2023 років.

Результати дослідження Спенсера показали, що ефект міських теплових островів є домінуючою причиною потепління в американських температурних записах, особливо в мінімальних температурах, які підвищують середні показники. Зі зростанням населення збільшується кількість асфальту, будівель та споживання енергії, що призводить до накопичення тепла вночі, особливо в містах.

Ефект міських теплових островів виникає через те, що штучні поверхні поглинають та утримують тепло краще за природні ландшафти. Бетон, асфальт та будівлі акумулюють сонячну енергію протягом дня і повільно віддають її вночі, підвищуючи нічні температури в урбанізованих районах порівняно з сільською місцевістю.

Критичним недоліком багатьох кліматичних досліджень є відсутність статистичного розмежування між міськими та сільськими метеостанціями. Сільські станції, менш схильні до впливу змін у землекористуванні, надають кращий індикатор кліматичних трендів, не забруднених урбанізацією. Однак більшість публікацій не надають такого розподілу даних.

Особливо показовими є приклади міст, які демонструють найбільше потепління. Рено показав збільшення на 11,3 градуса Фаренгейта, Бойсе — на 6,3 градуса, Ель-Пасо — на 6,2 градуса. Усі ці міста пережили драматичне міське розширення та зростання населення з 1970 року. Населення Рено збільшилося більш ніж удвічі, Бойсе додав десятки тисяч нових будинків та автомагістралей.

Вчені підкреслюють, що справжні кліматичні сигнали повинні бути відфільтровані від шуму змін у землекористуванні. Інакше дані просто вимірюють ефекти утримання тепла асфальтом, а не атмосферні температурні збільшення через вплив вуглекислого газу.

Дослідники також звертають увагу на психологічні тактики у кліматичній журналістиці. Використання емоційно забарвлених термінів як «ризик для здоров'я», «вагітні жінки» та «вразливі групи» спрямоване на провокацію емоцій замість об'єктивного аналізу даних. Такий підхід є класичним риторичним прийомом для обходу раціонального розгляду.

Антоні Ваттс, старший науковий співробітник Інституту Хартленд з питань навколишнього середовища та клімату, наголошує, що справжня наука вимагає збалансованого аналізу всіх факторів. Ігнорування ефекту міських теплових островів при інтерпретації температурних трендів призводить до хибних висновків про причини кліматичних змін.

Дослідження показує необхідність більш ретельного підходу до аналізу кліматичних даних з урахуванням локальних факторів урбанізації та змін у землекористуванні для отримання точної картини глобальних кліматичних процесів.