Вчені вперше записали звуки, які видають акули

У світі науки сталася подія, яка може змінити наше уявлення про морських хижаків. Дослідники з Університету Окленда в Новій Зеландії вперше зафіксували звуки, які видає акула, а саме ригова акула (Mustelus lenticulatus). Цей вид, поширений у водах навколо Нової Зеландії, досі вважався мовчазним, як і всі його родичі. Проте нещодавно опубліковане дослідження в журналі Royal Society Open Science доводить протилежне: акули здатні активно створювати звуки. Цей прорив став можливим завдяки уважності вчених та сучасному обладнанню, яке дозволило записати різке клацання, схоже на іскру електричного розряду.

Головною дослідницею проєкту стала Каролін Нідер, яка спочатку звернула увагу на дивний звук під час роботи над вивченням слуху акул. Під час одного з експериментів, коли вона тримала ригову акулу, тварина видала клацаючий шум. «Я була вражена, адже вважалося, що акули — це мовчазні створіння, які не можуть активно видавати звуки», — зазначила доктор Нідер. Ця знахідка спонукала її та команду провести детальніше дослідження, щоб з'ясувати природу цього явища.

Ригова акула — невеликий вид, що досягає до півтора метрів у довжину. Вона мешкає у прибережних водах Нової Зеландії та харчується переважно ракоподібними. Цей вид є здобиччю для більших акул, а також популярним інгредієнтом для традиційної страви «фіш-енд-чіпс» серед місцевих жителів. Але якщо раніше її вважали тихим мешканцем океану, то тепер стало зрозуміло, що вона має свій «голос». Для експерименту вчені спостерігали за поведінкою десяти ригових акул у спеціальних резервуарах, обладнаних підводними мікрофонами. Виявилося, що всі особини починали клацати, коли їх переносили між резервуарами або обережно тримали в руках.

Аналіз показав, що в середньому акули видавали дев’ять клацань за 20 секунд. Дослідники припускають, що звук утворюється завдяки різкому змиканню зубів. У ригових акул зуби плоскі, діамантоподібної форми, розташовані в кілька рядів, що може сприяти створенню такого ефекту під час швидкого руху щелеп. Цікаво, що шум виникав лише в певних ситуаціях: коли акул брали в руки чи переносили, але не під час годування чи вільного плавання. Це наштовхнуло вчених на думку, що клацання — це не спосіб комунікації між акулами, а радше реакція на стрес чи несподіванку.

«Ймовірно, вони видають ці звуки, коли відчувають загрозу, наприклад, під час нападу», — пояснила доктор Нідер. Вона додала, що багато морських тварин, зокрема риби, використовують подібні звуки, щоб відлякати хижаків або відвернути їхню увагу. Наприклад, риби мають плавальний міхур — орган, який допомагає їм регулювати плавучість, але також може слугувати резонатором для створення звуків. М’язи, що оточують цей міхур, вібрують подібно до голосових зв’язок людини, дозволяючи видавати гудіння, бурчання чи хрипіння. Проте акули не мають плавального міхура, тому їхня здатність створювати звуки довгий час залишалася загадкою.

Поки що невідомо, чи чують самі акули ці клацання, чи видають вони їх у дикій природі, чи це явище притаманне лише умовам неволі. Також незрозуміло, чи є звук навмисним, чи це побічний ефект фізіологічної реакції на стрес. Проте знахідка вже викликала інтерес у науковій спільноті. Крістін Ербе, директорка Центру морських наук і технологій Університету Кертіна в Австралії, зазначила, що дослідження розширює наші знання про звукову поведінку морських тварин. «Що більше ми досліджуємо, то більше видів виявляємо, які використовують звук», — сказала вона. За її словами, ця знахідка не є несподіваною, адже наука поступово відкриває нові аспекти життя підводного світу.

Разом із тим Ербе підкреслила важливість таких відкриттів для екології. «Ми недооцінюємо, наскільки звуки важливі для спілкування тварин і їхньої взаємодії з навколишнім середовищем. А отже, ми також не завжди усвідомлюємо, як людський шум може на них впливати», — додала вона. Шумове забруднення океанів від суден, промислової діяльності та інших джерел уже давно викликає занепокоєння вчених, адже воно може порушувати природну поведінку морських мешканців.

Це дослідження стало ще одним кроком до розуміння складного світу акул, які століттями залишалися символом мовчазної небезпеки. Тепер же, коли їхній «голос» почуто, перед науковцями відкриваються нові питання: чи притаманна така поведінка іншим видам акул? Чи може вона відігравати роль у їхній боротьбі за виживання? Відповіді на ці запитання ще попереду, але вже зараз ясно, що океан приховує більше таємниць, ніж ми могли уявити.