Вчені виявили чотири типи уяви людини

Коли ви востаннє уявляли щось? Найімовірніше, це сталося зовсім недавно. Адже ми проводимо від чверті до половини часу неспання у мріях та фантазіях. Проте, як показують найновіші дослідження, наша уява не є чимось єдиним цілим. Натомість вона існує щонайменше у чотирьох різних формах.

Перший тип називається відтворювальною уявою. Спробуйте уявити яблуко у своїй свідомості. Яке воно — зелене чи червоне? Чи блищить його шкірка? Чи є у нього плодоніжка? Чи відчуваєте ви його вагу, коли м'яко обертаєте його? Чи має воно запах? Якщо ці питання мають для вас сенс, значить ви створили «чуттєвий образ» яблука. Цей вид уяви відомий як відтворювальний. Ви знаєте властивості яблука, тому можете відтворити яблукоподібні відчуття за відсутності справжнього предмета. Люди, які народилися сліпими, не мають візуального елемента такого роду уяви, але можуть, звичайно, уявляти рух, відчуття простору, запахи, звуки тощо.

Коли ви це робите, як показують дослідження, ділянки мозку, які сильно активуються під час розглядання яблука, активуються слабко, надаючи вашим образам візуального відчуття. Ми знаємо це завдяки томографії мозку, яка безпосередньо показала, що зорова кора активується, коли ми щось візуалізуємо. Крім того, формування образу може мати подібні фізіологічні ефекти до розглядання справжнього предмета. Наприклад, якщо ви уявите, що дивитеся на сонце, ваші зіниці звузяться.

Другий тип — творча уява. Після того, як ми можемо створювати ментальні образи знайомих об'єктів, ми можемо почати їх змінювати та комбінувати новими способами. Це основа творчої уяви. Ми можемо уявити синє яблуко або яблуко з крилами. Ми можемо поєднати образи різних тварин, щоб створити міфічних істот, або змішати архітектурні стилі, щоб спроектувати нові будівлі.

Творча уява дозволяє нам виходити за межі нашого безпосереднього досвіду та створювати щось принципово нове. Вона лежить в основі мистецтва, літератури, наукових відкриттів та технологічних інновацій. Художники використовують її для створення нових форм та кольорів, письменники — для вигадування персонажів та сюжетів, а вчені — для формулювання гіпотез про невідомі явища.

Третій тип — епізодична уява. Це здатність уявляти себе в різних ситуаціях у майбутньому або переосмислювати минулі події. Коли ви плануєте, як проведете вихідні, або уявляєте, як могла б розвинутися розмова по-іншому, ви використовуєте епізодичну уяву. Цей тип уяви тісно пов'язаний з епізодичною пам'яттю — нашою здатністю згадувати конкретні події з нашого життя.

Епізодична уява дозволяє нам ментально подорожувати в часі, проектуючи себе в майбутні сценарії або переглядаючи альтернативні версії минулих подій. Це важливий інструмент для планування, прийняття рішень та навчання на досвіді. Дослідження показують, що люди з пошкодженнями гіпокампа, ключової структури для епізодичної пам'яті, також мають труднощі з уявленням майбутніх сценаріїв.

Четвертий тип — феноменологічна уява. Це найскладніший для розуміння тип уяви, який стосується нашої здатності уявляти суб'єктивні переживання та внутрішні стани. Коли ви намагаєтеся зрозуміти, що відчуває інша людина, або уявляєте, якими були б ваші емоції в певній ситуації, ви використовуєте феноменологічну уяву.

Цей тип уяви особливо важливий для емпатії та соціального розуміння. Він дозволяє нам ставити себе на місце інших людей та розуміти їхні мотивації, страхи та бажання. Феноменологічна уява також відіграє роль у самопізнанні, допомагаючи нам досліджувати власні внутрішні стани та емоційні реакції.

Дослідження показують, що різні типи уяви активують різні мережі в мозку. Відтворювальна уява в основному залучає сенсорні області кори, творча уява активує префронтальну кору та асоціативні області, епізодична уява задіює гіпокамп та пов'язані з ним структури, а феноменологічна уява активує області, відповідальні за теорію розуму та емпатію.

Розуміння різних типів уяви має важливі наслідки для освіти, терапії та розвитку штучного інтелекту. Воно може допомогти нам краще зрозуміти, як розвивати творчість, покращувати планування майбутнього та підвищувати емпатію. Крім того, це знання може бути корисним для розробки нових методів лікування психічних розладів, пов'язаних з порушеннями уяви.