Вчені виявили спільні риси мови людей і пісень горбатих китів

Група міжнародних дослідників виявила, що пісні горбатих китів мають статистичну структуру, характерну для людської мови. Це відкриття дозволяє по-новому поглянути на еволюцію комунікації та роль культурної передачі у формуванні складних систем спілкування.

Дослідження, опубліковане в журналі Science, є результатом співпраці фахівців із різних галузей науки, зокрема лінгвістики, морської біології та поведінкової екології. Очолювали роботу професор Інбал Арнон із Єврейського університету, доктор Еллен Гарленд з Університету Сент-Ендрюс та професор Саймон Кірбі з Единбурзького університету.

Пісні горбатих китів уже давно відомі як один із найбільш складних культурно успадкованих комунікаційних механізмів серед тварин. Вони змінюються з часом, передаються від одного покоління китів до іншого і можуть поширюватися серед популяцій на великих відстанях. Проте до цього часу не було прямих доказів того, що їхня структура подібна до людської мови.

У новій роботі дослідники застосували методи аналізу, натхненні вивченням того, як немовлята опановують мову. Вони проаналізували вісім років записів пісень китів у районі Нової Каледонії, виявивши, що повторювані елементи цих вокалізацій підпорядковуються тим самим статистичним закономірностям, що й у людських мовах.

Зокрема, вчені з’ясували, що частота використання різних звукових елементів у піснях китів слідує специфічному розподілу, аналогічному до того, що спостерігається у всіх відомих людських мовах. Це відкриття дозволяє припустити, що фундаментальні принципи організації мовних структур можуть виникати у видів, які значно відрізняються за еволюційним походженням.

Доктор Еллен Гарленд наголошує, що китові пісні не є мовою в повному розумінні цього слова, оскільки вони, ймовірно, не містять чіткої семантики. Проте вони мають певну схожість із людською музикою, яка також підкоряється подібним статистичним закономірностям, хоча й не має прямого значення, як мова.

Професор Інбал Арнон додає, що використання методів, які зазвичай застосовуються у вивченні дитячого мовлення, дозволило виявити в китових піснях приховану структуру, яку раніше не вдавалося помітити. Це свідчить про те, що процеси навчання і культурної передачі можуть впливати на організацію комунікаційних систем не лише у людей, а й в інших тварин.

За словами професора Саймона Кірбі, результати цього дослідження розширюють розуміння еволюції мови. Вони вказують на те, що її корені слід шукати не тільки серед наших найближчих родичів-приматів, а й серед інших видів, які демонструють складні форми комунікації, що передаються культурним шляхом.

Ці висновки змушують переглянути традиційні уявлення про унікальність людської мови. Хоча китові пісні не є мовою у звичному розумінні, їхня організація вказує на можливі спільні принципи, які можуть діяти в різних видах, здатних до навчання та культурного наслідування.

Відкриття також порушує питання про механізми навчання у китів. Дослідники припускають, що, подібно до немовлят, які аналізують імовірність появи певних звуків, щоб виокремити слова з мовного потоку, молоді кити можуть використовувати подібні підходи для освоєння пісень свого виду.

Це дослідження не лише змінює погляди на китову вокалізацію, але й відкриває нові можливості для вивчення мовного розвитку. У майбутньому подібні методи можуть допомогти дослідити, як комунікаційні системи формуються і передаються в інших соціальних тварин, а також наблизити нас до розгадки того, що ж робить мову унікальною.