Вчені визначили причини рекордної спеки в Росії 2010 року

Шоста оціночна доповідь Міжурядової групи з питань зміни клімату стверджує, що глобальна температура поверхні значно зросла з доіндустріальної епохи. Це потепління призвело до частіших та інтенсивніших екстремальних спекотних явищ на більшості континентів. Влітку 2010 року західна Росія зіткнулася з безпрецедентною хвилею тепла. Регіон пережив найтепліше літо принаймні з 1880 року, а численні міста зафіксували рекордно високі температури за весь час спостережень.

У контексті глобального потепління майбутні хвилі тепла в середніх широтах, подібні до події 2010 року, стануть ще екстремальнішими. За прогнозами вчених, інтенсивність спеки зросте приблизно на 8,4 градуса Цельсія в західній Росії. Тому розкриття фізичних процесів, які спричинили хвилю тепла 2010 року в західній Росії, викликає значну стурбованість у науковій спільноті.

Попередні дослідження встановили, що ця надзвичайна подія 2010 року головним чином стала результатом внутрішньої природної мінливості. Це включає процеси, пов'язані з переходом від Ель-Ніньо до Ла-Ніньї, посиленим арктичним дипольним режимом, підвищеною силою зв'язку вологості та температури, потеплінням суші у високих широтах та збільшеною концентрацією аерозолів. Однак досі точаться дебати щодо відповідних ролей динамічних та радіаційних процесів у виникненні хвилі тепла 2010 року в західній Росії.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Atmospheric and Oceanic Science Letters дослідницькою групою на чолі з професором Сонгом Янгом з Університету Сунь Ятсена в Китаї, показує, що поверхнева динаміка та аерозольні процеси були ключовими рушійними силами надзвичайної хвилі тепла 2010 року. Це дослідження пропонує нову кількісну перспективу щодо рекордної хвилі тепла в західній Росії.

«Дотепер дослідження атрибуції покладалися переважно на експерименти з чутливістю, проведені за допомогою кліматичних моделей, які часто призводять до великих невизначеностей у кількісних результатах через значні похибки моделей. Метод аналізу зворотного зв'язку кліматичної реакції спряженої атмосфери та поверхні з урахуванням ефектів аерозолів є ефективним підходом без моделей для кількісної атрибуції екстремальних температурних подій. Ми застосували цей метод, щоб розбити поверхневе потепління в західній Росії 2010 року на внески від окремих радіаційних та динамічних процесів», — зазначає перший автор дослідження, доктор Ліанліан Сюй.

«Розуміння фізичного та динамічного походження регіональних кліматичних екстремумів залишається серйозною проблемою в наших зусиллях передбачити випадки та пом'якшити несприятливі наслідки цих екстремумів», — додає автор-кореспондент, професор Сонг Янг.

Згідно з цим дослідженням, поверхневе потепління над західною Росією 2010 року можна в першу чергу віднести до ефектів поверхневої динаміки, які становили 95 відсотків. Далі йдуть атмосферна динаміка з 49 відсотками, хмари з 19 відсотками та водяна пара з 6 відсотками. Ці фактори частково врівноважувалися охолодженням, спричиненим аерозолями, яке становило мінус 64 відсотки. Подальший аналіз показав, що загальне охолодження аерозолями переважно регулювалося органічним вуглецем на 78 відсотків, чорним вуглецем на 36 відсотків та сульфатом на мінус 21 відсоток.

Це дослідження пропонує нову перспективу для розуміння механізмів хвиль тепла в усьому світі та має вирішальне значення для покращення прогностичних можливостей таких екстремальних подій. Структура, представлена в цій статті, не лише просуває розуміння механізмів екстремальних погодних явищ, але й підкреслює складну взаємодію між динамічними та радіаційними факторами у виникненні рекордних хвиль тепла.