Вчені знайшли мозковий ланцюг, що керує нав'язливою поведінкою

Науковці з Каролінського інституту в Швеції ідентифікували мозковий ланцюг, який може викликати повторювані та компульсивні форми поведінки у мишей, навіть коли доступні природні винагороди, такі як їжа або соціальний контакт. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances і може сприяти розширенню знань про обсесивно-компульсивний розлад та залежність.

І тварини, і люди можуть застрягати в певних моделях поведінки, але точний механізм регулювання цього процесу в мозку досі залишався невідомим. Тепер дослідники змогли показати, що специфічний нервовий ланцюг у мозку може переводити поведінку в своєрідний «режим повторення», коли миші продовжують виконувати одні й ті самі дії знову і знову, навіть коли винагорода більше не надходить.

Науковці досліджували нейронний ланцюг, який проходить від прилеглого ядра — частини системи винагороди мозку — до ділянки в гіпоталамусі, яка, у свою чергу, з'єднана з латеральною габенулою, областю, що обробляє неприємні переживання. Активуючи цей ланцюг за допомогою оптогенетики — методу, в якому нервові клітини контролюються світлом — дослідники змогли викликати негативний стан у мишей, що призвів до повторюваної поведінки, такої як копання та нюхання, навіть коли були доступні їжа або інші винагороди.

«Ми ідентифікували мозковий ланцюг, який може переводити поведінку в режим повторення. Це допомагає нам зрозуміти, як виникають компульсивні дії, і може сприяти розумінню таких станів, як обсесивно-компульсивний розлад та залежність», — каже Константінос Мелетіс, професор кафедри нейронаук Каролінського інституту, який керував дослідженням разом з Даніелою Кальвіоні, доцентом тієї ж кафедри.

Дослідження показує, що повторювані активації ланцюга між прилеглим ядром і гіпоталамусом поступово викликають негативний стан, який змушує мишей надавати перевагу повторюваній поведінці над природними потребами. Коли дослідники вимикали ретрансляційну частину ланцюга — від гіпоталамуса до габенули — компульсивна поведінка зникала.

«Це дає нам нове розуміння того, як мозок може надавати пріоритет певним формам поведінки над іншими, навіть коли вони не є функціональними або такими, що приносять винагороду», — зазначає Мелетіс.

Результати базуються на серії експериментів, у яких дослідники поєднали генетичні інструменти для ідентифікації та відстеження конкретних нервових клітин, методи вимірювання активності мозку, оптогенетику для контролю активності нервових клітин та різноманітні поведінкові тести. Це дало змогу пов'язати компульсивноподібну поведінку зі специфічними мозковими ланцюгами.

Відкриття шведських науковців може стати важливим кроком у розумінні механізмів, що лежать в основі обсесивно-компульсивного розладу та різних форм залежності. Розуміння того, як саме мозок переходить у режим повторюваної поведінки, може в майбутньому допомогти у розробці нових терапевтичних підходів для лікування цих станів.