Вчений з Індії відкрив несподівану силу глобального потепління

Віраб'хадран Раманатан, який виріс у південній Індії в 1960-х роках, мріяв про американське життя та автомобіль Chevrolet Impala. Переїхавши до США у 20 років, він так і не купив цей автомобіль, оскільки його наукові знання про глобальне потепління швидко перевершили бажання витрачати гроші на паливо.

У 1970-х роках Раманатан працював постдокторантом з планетарних наук у дослідницькому центрі NASA Langley у Гемптоні, штат Вірджинія. Вдень він виконував основну роботу, а вечорами займався побічним проектом, який приховував від керівництва. Саме це нічне дослідження змінило погляд науковців на глобальне потепління.

Молодий учений виявив, що хлорфторвуглеці, які тоді широко використовувалися у виробництві холодильників, кондиціонерів та аерозольних балончиків, мають значний парниковий ефект. Раманатан коротко стикався з цими промисловими хімікатами на своїй першій роботі в холодильній компанії. Як і вуглекислий газ, хлорфторвуглеці затримували тепло в атмосфері. Розрахунки Раманатана показали, що вони значно потужніші: одна молекула хлорфторвуглецю може мати такий самий ефект потепління, як до 10 тисяч молекул вуглекислого газу. Протягом трьох місяців він повторював обчислення, шукаючи альтернативне пояснення, але не знайшов жодного.

«Я був лише постдокторантом-іммігрантом з Індії. Я не знав, чи варто повідомляти про це NASA чи ні. Я просто надіслав статтю», згадував Раманатан.

Журнал Science опублікував результати дослідження, а його робота потрапила на першу шпальту The New York Times у 1975 році. Ідея про те, що хлорфторвуглеці можуть бути такою потужною силою глобального потепління, викликала недовіру, зокрема й у самого Раманатана, який розпочав проект виключно з цікавості в той час, коли зміна клімату не була нагальною проблемою.

Зрештою Раманатан встановив нині загальновизнаний факт, що парникові гази, окрім вуглекислого газу, є основним чинником глобального потепління. Ці знання стали основою для першої успішної політики пом'якшення наслідків зміни клімату.

У четвер Королівська шведська академія наук нагородила Раманатана, заслуженого професора-дослідника Інституту океанографії Скріппса в Університеті Каліфорнії в Сан-Дієго, престижною премією Крафорда, яка для деяких лауреатів стала провісником Нобелівської премії.

«Він розширив наше розуміння того, як людство впливає на склад атмосфери, клімат та якість повітря і як ці три фактори взаємодіють», заявила Ілона Ріїпінен, професорка атмосферних наук Стокгольмського університету у Швеції та членкиня комітету, який присудив премію вартістю 8 мільйонів шведських крон, що становить близько 900 тисяч доларів.