Від страху перед потягами до кінця світу: як людство долало безпідставні тривоги

Людство завжди було схильне до паніки — швидке на страх і повільне на розуміння. Така реакція, закладена еволюцією, допомагала нашим предкам виживати у світі, сповненому небезпек. Однак із розвитком цивілізації люди почали перейматися дедалі менш обґрунтованими загрозами.

Професор Войцех Яницький з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Польщі у своїй книзі 2024 року «Fear/Less: Why Your Lifelong Fears Are Probably Groundless» проаналізував історичні страхи людства, які сьогодні можуть здаватися безглуздими. Дослідник наголошує, що попри численні подолані людством проблеми, багато хто й досі вірить у невідворотність катастрофи.

Яницький виокремив чотири поширені в минулому страхи, які було подолано завдяки інноваціям. Першим із них був страх перед залізничним транспортом. У XIX столітті в наукових виданнях та популярній культурі ширилися побоювання, що цей футуристичний вид транспорту може завдати непоправної шкоди фізичному та психічному здоров'ю пасажирів. Вважалося, що різкі рухи та гучні звуки на «неприродній» швидкості 60 миль на годину призводять до хронічних запалень, погіршення зору та інших фізичних недуг. Дехто навіть попереджав про «залізничний невроз», який міг тимчасово чи назавжди позбавити людину розуму. Лише звикання до подорожей потягом та вдосконалення колій і локомотивів поступово розвіяли ці побоювання.

Другим значним страхом була електрифікація. Наприкінці 1800-х років мешканці Нью-Йорка з острахом дивилися на електричні дроти, хоча до електромережі було підключено менше 10% домогосподарств. Після загибелі монтера Western Union Джона Фіка від удару струмом у 1889 році громадське занепокоєння переросло в масову паніку. Як пояснює Дж. П. Салліван у статті для IEEE Xplore, тогочасні американці вірили, що нові технології покращать суспільство, але водночас непокоїлися через відсутність контролю над темпами та напрямком цих змін. Напруження між технологічним ентузіазмом і песимізмом породжувало глибоку тривогу щодо електрики та нового урбанізованого світу. Згодом підвищення безпеки електричних систем та очевидні переваги електрифікації подолали ці страхи.

Третім історичним страхом була загроза «потонути» в кінському гної. У 1890-х роках мешканці та урядовці Лондона й Нью-Йорка побоювалися, що їхні вулиці стануть непрохідними через накопичення кінських відходів. Сотні тисяч коней, які перевозили вантажі та пасажирів, щодня залишали мільйони фунтів екскрементів. Міські прибиральники збирали та вивозили відходи у спеціально відведені місця, але вулиці все одно залишалися забрудненими. Проблему вирішила поява автомобілів та електричних трамваїв. «Своєрідний парадокс, чи не так? Автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння став рішенням, а не проблемою!» — зазначає професор Яницький.

Четвертим важливим страхом було перенаселення та глобальний демографічний колапс. Від Конфуція в VI столітті до н.е. через Томаса Мальтуса і до Пола Ерліха в 1968 році видатні мислителі непокоїлися через зростання населення Землі. Багато хто передбачав неминучі катастрофічні наслідки, зокрема масовий голод. Однак ці прогнози не справдилися. Сьогодні на планеті живе приблизно 8,1 мільярда людей, глобальна бідність продовжує знижуватися, хоч і не такими швидкими темпами, як могла б. Надмірне споживання калорій стало більшою проблемою, ніж їх нестача. Очікується, що зростання населення Землі припиниться пізніше цього століття не через масову смертність, а завдяки підвищенню рівня життя та добровільному контролю народжуваності.