Відновлювана енергетика підвищує тарифи та б'є по незаможних верствах населення

Масштабне розширення відновлюваної енергетики, яке пропонується як головна ініціатива до Дня Землі 2025 року, може мати неочікувані негативні наслідки для соціально вразливих верств населення. Про це свідчить аналіз даних Бюро статистики праці США щодо витрат домогосподарств на електроенергію.

Згідно з пропозицією екологічних активістів, до 2030 року планується потроїти виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, переважно вітрової та сонячної енергетики. Однак дослідження показує, що така політика може призвести до значного підвищення тарифів на електроенергію, що непропорційно вплине на малозабезпечені домогосподарства.

Дані Бюро статистики праці США демонструють, що частка доходу, яку домогосподарства витрачають на електроенергію, суттєво відрізняється залежно від рівня достатку. Для всіх домогосподарств у середньому цей показник становить 2,3% доходу. Проте для найбіднішого квінтилю населення витрати на електроенергію сягають 3,7% доходу, для другого квінтилю — 3,2%, третього — 2,7%, четвертого — 2,2%, а для найзаможнішого квінтилю — лише 1,6%.

Показовим прикладом є ситуація в Каліфорнії, де активне впровадження відновлюваної енергетики призвело до найвищих цін на електроенергію серед 48 континентальних штатів США, які майже вдвічі перевищують середній показник по країні.

Прихильники розширення відновлюваної енергетики часто наголошують на тому, що вітрова та сонячна енергія є «дешевими». Проте така оцінка не враховує необхідність значних державних субсидій для підтримки цих галузей та реальний вплив на бюджети домогосподарств.

Питання «екологічної справедливості», яке часто піднімається в контексті енергетичної політики, виявляється складнішим, ніж здається на перший погляд. Традиційно воно визначається через різні рівні якості довкілля, з якими стикаються різні соціальні групи, особливо малозабезпечені та меншини.

Однак якість довкілля є лише одним з компонентів загального поняття «здоров'я». Наукові дослідження показують, що споживання «здоров'я» як економічного блага зростає разом із доходом чи багатством. Це стосується як окремих осіб, так і економіки в цілому. Люди з нижчими доходами споживають менше якісного довкілля, мають гірше харчування та менш здоровий спосіб життя саме через обмеженість своїх ресурсів.

Той факт, що малозабезпечені домогосподарства частіше проживають у районах з нижчою якістю довкілля, відображає їхні економічні можливості. Це реальність, яка існує незалежно від впливу різної якості довкілля на показники смертності та захворюваності. Навіть якщо нижча якість довкілля просто створює дискомфорт, це все одно впливає на те, як люди розподіляють свої обмежені ресурси.

Спроби держави змінити розподіл доходів чи багатства неминуче впливають на розподіл ресурсів, що призводить до зниження загальної продуктивності. Можливо, певні зміни у «справедливості розподілу» варті супутнього зменшення загального багатства, а можливо й ні. Проблема полягає в тому, що не існує «об'єктивного» способу оцінити це співвідношення, оскільки ми не маємо чіткого методу для оцінки відносних переваг різних результатів розподілу.

Важливим аспектом проблеми є також класичне питання початкових можливостей — люди починають життя з різним людським та фінансовим капіталом. Це очевидна реальність, яка лежить в основі питань «справедливості» та «рівності», але її складно змінити регуляторною політикою чи закликами активістів Дня Землі. Наприклад, державна освіта, яка частково спрямована на вирішення проблеми нерівних можливостей, часто демонструє нижчу якість саме в районах з низьким рівнем доходу та районах проживання меншин, що ілюструє складність використання державної політики для досягнення конкретних результатів у сфері «справедливості».