Війна в Україні ускладнює роботу судово-медичних служб

Російське повномасштабне вторгнення в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, спричинило не лише гуманітарну та економічну кризу, а й серйозно вплинуло на систему охорони здоров’я країни. Одним із найменш досліджених аспектів цієї кризи є стан судово-медичних служб, які опинилися на перетині медицини та права. Вчені з України у статті, опублікованій у «Galician Medical Journal» 1 березня 2025 року, звертають увагу на системні проблеми у цій сфері та пропонують конкретні кроки для їх вирішення.

Серед ключових викликів — критична нестача кваліфікованих фахівців. На всю країну налічується лише 1200–1300 судово-медичних експертів. У регіонах поблизу зон бойових дій доступ до термінових експертиз часто відсутній, а жертви змушені чекати тижнями чи навіть місяцями. Така ситуація ускладнює документування злочинів і надання своєчасної допомоги. Наприклад, у прифронтових районах потреба в локальних спеціалістах є особливо гострою, але підготовка кадрів там майже не проводиться.

Ще одна проблема — відсутність комплексного підходу до жертв. Нинішня система передбачає лише фіксацію тілесних ушкоджень, без надання медичної допомоги на місці. Постраждалі змушені звертатися до інших закладів, що посилює їхній травматичний досвід. Це суперечить міжнародним стандартам, таким як Стамбульська конвенція, яка вимагає інтегрованого, орієнтованого на жертву підходу. Особливо це стосується випадків сексуального та гендерно зумовленого насильства, де чинне українське законодавство створює додаткові бар’єри. Обов’язкова вимога повідомляти правоохоронні органи відлякує багатьох постраждалих, які не готові подавати офіційні заяви, що знову ж таки не відповідає світовим нормам.

Для вирішення цих проблем автори пропонують запровадити в Україні forensic nursing — спеціалізовану медсестринську практику, яка поєднує судову експертизу з доглядом за жертвами. У 2024 році вже створено координаційну групу за участю Міжнародної асоціації судових медсестер (IAFN, США) та Міністерства охорони здоров’я України. До ініціативи долучилися Офіс Генпрокурора, Міністерство юстиції, Національна поліція та громадські організації. Перший пілотний проєкт планують реалізувати на базі університетської клініки та судово-медичного бюро. Це дозволить розробити протоколи, протестувати їхню ефективність і поступово розширити мережу таких послуг.

Такий підхід потребує не лише практичних змін, а й оновлення законодавства та освітніх стандартів. Спеціалізоване навчання для судових медсестер має враховувати як міжнародний досвід, так і реалії війни в Україні. Важливим елементом стане акцент на травмо-інформованій допомозі, яка мінімізує додатковий стрес для постраждалих. Водночас проєкт стикається з обмеженнями через брак ресурсів і складні умови воєнного часу, що потребує гнучкості в його реалізації.

Окрім цього, автори наголошують на необхідності ширшої реформи судово-медичної системи. Вони пропонують посилити підготовку фахівців у медичних вишах, гармонізувати національні норми з міжнародними та розробити систему контролю якості. За їхніми словами, війна оголила давно назрілі недоліки, які раніше залишалися поза увагою науковців і політиків.

Дослідження базується на аналізі наукових публікацій за 2022–2024 роки з Web of Science, а також на практичних даних про стан медичних послуг в Україні. Воно не потребувало етичного схвалення, оскільки не залучало людей чи тварин. Результати доступні за запитом у відповідального автора.

Авторами статті є Наталія Козан, Юлія Коцюбинська, Ігор Онищук, Ігор Іваскевич та Валерія Чадюк. Дослідження проводилося в Україні за підтримки місцевих установ та міжнародних партнерів. Їхня робота підкреслює, що без системних змін судово-медичні служби не зможуть ефективно реагувати на виклики війни та захищати права постраждалих. Ця ініціатива може стати першим кроком до модернізації галузі, яка довго залишалася в тіні інших пріоритетів.