Вітамін С: як втрата здатності його виробляти вплинула на людство

Один із предків людини втратив здатність виробляти вітамін С в епоху еоцену, 40−60 мільйонів років тому. У той час світ був значно теплішим, а більшість суходолу вкривали дощові ліси. Вітамін С був доступний цілий рік завдяки плодам квіткових рослин.

Втрата здатності синтезувати вітамін С мала дві еволюційні переваги. По-перше, виробництво цього вітаміну з розрахунку 20 міліграмів на кілограм ваги тіла на добу забирало 0,1 відсотка енергії організму в стані спокою. По-друге, антиоксидантний ефект від вітаміну С, який виробляється печінкою, точно компенсується окислювальним ефектом перекису водню, що також утворюється в печінці під час синтезу вітаміну С.

Потім Антарктида дрейфувала до Південного полюса, з'явився антарктичний льодовиковий щит і почався сучасний льодовиковий період. Світ став холоднішим і сухішим. Більше не було цілорічного постачання вітаміну С з фруктів. Більшість людства зараз живе з хронічним дефіцитом вітаміну С.

Дослідники знають, скільки вітаміну С потрібно людям, спостерігаючи за іншими тваринами. У хижаків та всеїдних виробництво вітаміну С зазвичай становить близько 20 міліграмів на кілограм ваги тіла на добу. Як всеїдні, люди потребують приблизно 20 міліграмів на кілограм ваги тіла на добу. Для звичайної людини вагою 70 кілограмів це еквівалентно 1,4 грама.

Рекомендована добова норма вітаміну С в Австралії становить 45 міліграмів на день, а споживаємо ми в середньому 110 міліграмів на день. Це все ще менше 10 відсотків того, що використовують інші всеїдні. Виробництво вітаміну С у тварин реагує на стрес. Інфекція може збільшити виробництво вітаміну С у два-п'ять разів, травма може збільшити його у три-шість разів, тривале навантаження може збільшити у два-чотири рази. Люди не отримують переваг від такої реакції на хворобу.

Вітамін С необхідний для зшивання колагену в шкірі, кровоносних судинах та суглобах, захисту мітохондрій, імунного нагляду, підтримки стовбурових клітин та пригнічення раку.