Візуальний текст війни: гендерні образи в соцмережах

У журналі «Interdisciplinary Studies of Complex Systems» (№24, 2024) опубліковано статтю українських дослідниць Інни Шинкаренко та Наталії Комих, які проаналізували візуальний текст російсько-української війни в соціальних мережах, додавши до аналізу гендерну перспективу. Дослідження, проведене на базі ДДУВС (Дніпро), фокусується на тому, як війна відображається у віртуальному просторі, зокрема через Telegram-канал «Реальна війна. Україна» з аудиторією понад 1,3 мільйона підписників. Автори розглянули близько 10 тисяч зображень за період із лютого 2022 по лютий 2023 року, застосувавши якісну методологію, яка поєднує семіотичний, структурний та гендерний підходи.

Дослідження показує, що сучасна соціальна реальність стає гібридною, поєднуючи об’єктивний і віртуальний світи, де візуальність домінує як головний спосіб передачі інформації. Війна в Україні, на думку авторок, є прикладом такого гібридного конфлікту, де візуальні образи не лише відображають події, а й формують сприйняття реальності. Для аналізу використано ідеї Ролана Барта про міфологізацію соціального простору та концепцію кодів пізнання Умберто Еко. Ці підходи дозволили виявити ключові особливості візуального тексту війни: історичну тяглість, змішування несумісних значень і емоційну травматичність. Структурний метод допоміг виокремити контексти, жанрову різноманітність зображень та відтворити хронологію подій.

Дослідниці виокремили три основні візуальні образи, що представляють ключових учасників війни. Перший — «Захисник-Кіборг», образ воїна, який уособлює гібридність і зв’язок із історичними подіями, такими як оборона Донецького аеропорту в 2014 році. Цей образ асоціюється з мужністю, витривалістю та сучасними технологіями, але водночас із традиційною боротьбою в окопах. Фото захисників часто показують їх у реальних бойових умовах — із брудними руками, серйозними обличчями, в сучасній амуніції з українською символікою. Гендерна оптика підкреслює, що серед захисників з’являються й жінки, хоча чоловіки домінують у цьому образі.

Другий образ — «Українська Мадонна», що символізує цивільне населення. Назва походить від картини Марії Соломенникової, яка зобразила матір із дитиною в київському метро під час бомбардувань. Цей образ передає святість материнства, турботу й надію на життя серед трагедії. Візуальний контент із цивільними особами відображає рух, страх і горе: фото з укриттів, зруйнованих будинків, черг на кордоні. Жінки та діти переважають у цих зображеннях, що підкреслює зміщення гендерних ролей у тилу. Волонтери, які допомагають постраждалим, також стають частиною цього образу, демонструючи солідарність і людяність.

Третій образ — «чмоня», що позначає ворога. Це узагальнений портрет полоненого чи загиблого російського солдата — розгубленого, неохайного, без ознак героїзму. На відміну від перших двох образів, «чмоня» виглядає відірваним від культурних кодів, сірим і штучним. Фото полонених контрастують із впевненими позами українських захисників, що слугує інструментом підняття морального духу. Жіночих образів серед ворогів не зафіксовано, що зберігає традиційне уявлення про війну як «чоловічу справу» з цього боку конфлікту.

Гендерний аналіз виявив зрушення у традиційному гендерному порядку. Якщо історично війна вважалася сферою чоловіків, то сучасний конфлікт демонструє рух до гендерної рівності. Жінки стають видимими на фронті як захисниці, а чоловіки — у тилу як волонтери чи батьки. Війна руйнує стереотипи, роблячи гендерні ролі мозаїчними та ситуативними. Візуальний текст фіксує ці зміни, показуючи, як виживання стає головною цінністю, незалежно від статі.

Дослідження також підкреслює травматичність візуального контенту. Зображення зруйнованих міст, поранених людей і тварин викликають емоційний відгук, стаючи частиною колективної пам’яті. Хронологічний підхід до аналізу дозволив простежити еволюцію подій — від паніки першого дня війни 24 лютого 2022 року до протестів на підтримку України у світі.

На завершення, стаття Шинкаренко та Комих пропонує нове розуміння війни через візуальну призму, де образи стають не просто відображенням реальності, а й інструментом її конструювання. Візуальність у соцмережах перетворюється на поле битви за свідомість, де гібридність, історичні зв’язки та гендерні трансформації формують сучасну соціальність. Автори закликають до подальших досліджень впливу візуального дискурсу на міжнародні відносини, що може розширити розуміння війни в цифрову епоху.