Вогняний суверенітет корінних народів відроджує екосистеми

Дослідниця Університету Канзасу Мелінда Адамс разом із колегами виявила концептуальний зв'язок між Австралією та Арізоною через практику вогняного суверенітету корінних народів. Вчена працює з племенем Айова у Канзасі та Небрасці над відновленням корисного «вогняного режиму» на їхніх землях.

Адамс, яка обіймає посаду асистентки професора з досліджень корінних народів та географії в Університеті Канзасу, стала однією з семи науковців, запрошених професором Крістофером Русом з Південного методистського університету для співпраці над новою статтею. Дослідження під назвою «Річні кільця дерев розкривають стійке управління вогнем західних апачів та конструювання ніші на американському південному заході» опубліковане у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Дендрохронологи вивчили майже 650 наборів річних кілець дерев, порівнюючи зразки з території резервації Сан-Карлос-Апачі в Арізоні із зразками поза нею. Дерева в резервації продовжували отримувати користь від так званих «культурних випалювань», тоді як дерева за її межами втратили цю перевагу після створення резервацій.

«Кліматичний вплив управління вогнем апачів став відкриттям цієї статті», — зазначила Адамс. Вона вважає це роботою основоположною, оскільки вона кидає виклик припущенню, що дендрохронологічні записи були створені природними лісовими пожежами. Насправді повторне вивчення патернів кілець та питання, які поставила дослідницька група, сигналізують та підтверджують, що корінні народи навмисно застосовували вогонь до цих ландшафтів.

Адамс високо оцінила як доктора Руса, так і провідного автора іншої недавньої статті, над якою вона працювала, — еколога лісової служби США у відставці Джонатана Лонга — за залучення відповідних вчених з числа корінних народів до роботи. Адамс та один із співавторів статті про річні кільця, професор Ніколас Лалук з Університету Каліфорнії в Берклі, є зареєстрованими членами племен західних апачів, і їхня участь у дослідженні надала ключові культурні деталі.

Стаття, організована Лонгом, «Управління вогнем корінних народів для відновлення порушених екосистем», є коментарем, запрошеним редакторами журналу Global Change Biology. Автори проаналізували статтю, нещодавно опубліковану в тому ж журналі Елль Боуд з Австралійського національного університету в Канберрі під назвою «Реакція рослин на відновлення культурного випалювання у довго невипалюваних загрожених помірних лісах».

Адамс зазначила, що стаття Боуд про екологічні переваги та підводні камені відновлення у місцях з «дефіцитом вогню» нагадує її власну роботу, коли вона консультує та допомагає проводити поточне відновлення регулярного культурного випалювання на землях племені Айова на північному сході Канзасу.

«Робота Боуд з культурним вогнем в Австралії чудова, але, що важливо, стаття також є прикладом досліджень, які спільно розроблені та створені з племенами», — сказала Адамс. Як і у статті Руса, наявність її самої та доктора Лалука як ключових дослідників демонструє наукову роботу, створену спільно з корінними народами. Стаття також включала дозвіл від племені апачів на повторне вивчення цих дендрохронологічних записів. Обидва ці підходи вказують на відповідальні дослідження, проведені з корінними народами.

«У нашому огляді роботи Боуд екологічне біорізноманіття, яке є результатом управління вогнем корінних народів, є захоплюючим. Але дослідження, яке проведене етично та очолюється корінними народами, також було захоплюючою частиною огляду», — додала вчена.

Ця робота підтверджує вогняний суверенітет корінних народів, відроджуючи управління вогнем не лише як давню практику догляду за землею, але й як поточне зусилля з повторного впровадження відповідального вогню в ландшафти, довго позбавлені його присутності.