Вперше виявлено робочих особин мурах Bradoponera wunderlichi у рівненському бурштині

Група українських дослідників з Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України та Рівненської області здійснила важливе відкриття в галузі палеоентомології. Вони вперше виявили та описали робочих особин вимерлого виду мурах Bradoponera wunderlichi у зразках рівненського бурштину.

Знахідка має велике наукове значення, оскільки раніше цей вид був відомий лише за єдиним екземпляром самки, знайденим у балтійському бурштині. Нові зразки походять з кількох місцезнаходжень Рівненської області — села Кухітська Воля Вараського району та села Лісове Камінь-Каширського району.

Дослідники детально вивчили морфологію п'яти робочих особин B. wunderlichi та одного екземпляра B. meieri, що зберігаються в колекціях Інституту зоології НАН України та приватній колекції М. Хомича. Вони встановили, що B. wunderlichi чітко відрізняється від інших видів роду наявністю 9-членикових вусиків замість 12-членикових, а також відносно довшою головою.

Вчені провели ретельні вимірювання всіх доступних морфологічних ознак за допомогою стереомікроскопа Leica MZ6 при максимальному збільшенні. Довжина тіла робочих особин становить 2,35−2,80 мм. Голова відносно довга порівняно з іншими видами роду, поступово розширюється до заднього краю. Вусики 9-членикові, з коротким товстим стеблом. Очі розташовані помітно позаду середини боків голови.

Знахідка має важливе значення для розуміння різноманітності мурашиної фауни пізнього еоцену. На сьогодні з європейських бурштинів (балтійського, біттерфельдського, скандинавського та рівненського) відомо понад 18 000 екземплярів мурах, що належать до 202 вимерлих видів з 70 родів. Серед них представники підродин Amblyoponinae, Ectatomminae, Ponerinae та Proceratiinae є відносно рідкісними — вони включають 10 родів, 25 видів і близько 220 екземплярів.

Рід Bradoponera є відносно численним — на сьогодні знайдено 54 екземпляри. Важливо, що майже всі вони представлені робочими особинами (42) та безкрилими самками (7), і лише 5 самців. Це відрізняє їх від інших понероморфних мурах, серед яких переважають крилаті особини.

Така перевага крилатих особин у бурштині свідчить про те, що представники цих родів, як і багато сучасних понероморфних мурах, жили в ґрунті або листяній підстилці, і їхні робочі особини не піднімалися на дерева. Натомість види Bradoponera, ймовірно, були деревними і гніздилися в природних порожнинах, у детриті, що накопичувався на епіфітах тощо.

Найпоширенішим видом роду є B. meieri — на сьогодні відомо 33 робочих особини, 5 самців і 2 самки. Три інші види були відомі лише за голотипами, і після їх опису не було знайдено додаткового матеріалу B. electrina та B. similis. Однак B. wunderlichi виявився не таким рідкісним і більш поширеним, ніж вважалося раніше.

Крім п'яти робочих особин з рівненського бурштину, Вінсент Перрішо виявив самку цього виду з балтійського бурштину в колекції Акселя Нігелло (Німеччина). Також робоча особина з балтійського бурштину, що зберігається в Федеральному університеті Вісоза (Бразилія) і була ідентифікована Хуліо Чаулом як B. meieri, має 9-членикові вусики і, безсумнівно, належить до B. wunderlichi.

Дослідження також дозволило виправити помилку в попередній науковій літературі щодо типового екземпляра B. meieri. Виявилося, що призначення лектотипу цього виду Длуським у 2009 році базувалося на неправильному колекційному номері. Вчені надали правильний номер лектотипу — NHMW1984/31/256 з колекції Майра в Природознавчому музеї Відня.

Це відкриття розширює наші знання про різноманітність викопних мурах та демонструє важливість детального вивчення палеонтологічних зразків для розуміння еволюції та біогеографії цих комах. Дослідження також підкреслює значення рівненського бурштину як унікального джерела інформації про фауну пізнього еоцену.