Таємниця обертання Всесвіту

Вчені з Інституту астрономії Гавайського університету представили революційну наукову модель, яка може назавжди змінити наше розуміння структури та динаміки Всесвіту. Дослідження, опубліковане в березні в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, пропонує несподіваний погляд на одну з найбільших загадок сучасної космології — так звану «проблему Хаббла».

Історична довідка сягає 1929 року, коли видатний астроном Едвін Хаббл опублікував епохальну наукову роботу, яка довела, що Всесвіт постійно розширюється. Ця теорія стала фундаментальною для сучасної космології та призвела до формування константи Хаббла — показника, який описує швидкість космічного розширення. Однак з часом науковці зіткнулися з парадоксальною ситуацією: різні методи вимірювання швидкості розширення Всесвіту давали різні результати.

Основна проблема полягала в тому, що астрономи використовують два принципово різні методи вимірювання. Перший метод базується на вивченні наднових зірок — величезних зоряних вибухів, за допомогою яких можна визначити швидкість їхнього віддалення. Другий метод ґрунтується на аналізі космічного мікрохвильового випромінювання — залишків випромінювання, яке виникло через 380 000 років після Великого вибуху. Між цими вимірюваннями існує розбіжність близько 10%, що створює серйозну наукову загадку.

Ключовим елементом нового дослідження стала гіпотеза про повільне обертання Всесвіту. Ідея обертального руху Всесвіту не є абсолютно новою — свого часу її розглядали відомі вчені, зокрема математик Курт Гьодель у 1949 році та Стівен Хокінг. Проте нинішнє дослідження пропонує принципово новий підхід до розуміння цього феномену.

Співавтор дослідження Іштван Сапуді стверджує, що Всесвіт може здійснювати повний оберт приблизно кожні 500 мільярдів років.Ця надповільна швидкість обертання настільки мала, що практично не піддається безпосередньому виявленню, але може мати принципове значення для розуміння механізмів космічного розширення.

Важливою особливістю запропонованої моделі є те, що вона не вимагає введення принципово нової фізики. Дослідники використали класичну ньютонівську фізику з деякими елементами теорії відносності. Модель виходить з припущення, що Всесвіт є однорідним і його щільність не змінювалася протягом еволюції.

Науковці підкреслюють, що їхня робота є лише малим кроком у вивченні цієї гіпотези. У майбутніх дослідженнях планується детальніше порівняти модель обертального Всесвіту з іншими космологічними моделями та перевірити її спроможність.

Ця наукова робота демонструє, наскільки складним і водночас захоплюючим є процес пізнання Всесвіту. Кожне нове дослідження відкриває нові грані нашого розуміння космічних процесів, руйнує усталені уявлення та надихає на подальші наукові пошуки.

Дослідження проводилося групою вчених під керівництвом Іштвана Сапуді в Інституті астрономії Гавайського університету. Результати роботи можуть мати далекосяжні наслідки для розвитку сучасної космології та фундаментальної фізики.