Вуглець глибинного океану молодший за 2000 років — нове дослідження

Нове дослідження радіовуглецевого датування спростовує усталені уявлення про швидкість обміну вуглецю між глибинними водами океану та атмосферою. Аналіз показав, що масивний резервуар вуглецю глибинного океану, який містить близько 39 000 гігатонн вуглецю, має середній «радіовуглецевий вік» менше 2000 років.

Радіовуглець С14 утворюється в атмосфері внаслідок бомбардування азоту космічними променями у верхніх шарах атмосфери. Без цього джерела С14 розпадається з періодом напіврозпаду 5730 років. Знаючи частку С14, можна визначити, коли саме речовина поглинула атмосферний вуглець.

Дослідження показало, що глибинний океанський вуглець містить на 20 відсотків менше С14 порівняно з атмосферним, що відповідає віку менше 2000 років з похибкою плюс-мінус 5 відсотків. Щоб така кількість вуглецю могла обернутися протягом менше 2000 років, щонайменше 20 гігатонн вуглецю повинно щорічно обмінюватися між глибинним океаном та атмосферою.

Ця цифра становить приблизно 3 відсотки від атмосферного вуглецю на доіндустріальному рівні. При такому обміні резервуар вуглецю глибинного океану може працювати як практично необмежений поглинач вуглекислого газу протягом відносно короткого часу.

Результати дослідження ставлять під сумнів твердження про те, що 25 відсотків антропогенних викидів залишатимуться в атмосфері практично назавжди. Швидкий обмін між океаном та атмосферою свідчить про значно більшу здатність океану поглинати надлишковий вуглекислий газ.

Паралельно з цим дослідженням науковці також вивчають вплив сонячної радіації на зміни температури. Аналіз даних з шести метеорологічних станцій в Австрії, Швейцарії та Німеччині за період 1950−2020 років показав цікаві закономірності.

Загальне підвищення температури за цей період склало близько 2,1 градуса Цельсія в річному та літньому напівріччі. Однак частина цього підвищення — 0,3 градуса або близько 14 відсотків для цілого року та 0,5 градуса або близько 25 відсотків для літнього півріччя — пов'язана зі збільшенням глобальної радіації.

Дослідження проводилося за допомогою множинної лінійної регресійної моделі на основі щомісячних значень за період 1950−2020 років. Застосовність цього підходу була забезпечена набором з п'яти стандартних статистичних тестів.

Вимірювання глобальної радіації проводилися за допомогою піранометрів — приладів для вимірювання сонячної радіації. Дані показують, що збільшення сонячної радіації не обмежується лише Німеччиною, а має більш широкий географічний масштаб.

Ці дослідження мають важливе значення для розуміння кліматичних процесів та ролі різних факторів у зміні температури. Вони показують складність кліматичної системи та необхідність врахування множинних факторів при аналізі кліматичних змін.

Результати досліджень радіовуглецю в океані та впливу сонячної радіації на температуру свідчать про те, що кліматична система Землі є значно складнішою, ніж передбачають спрощені моделі. Швидкий обмін вуглецю між океаном та атмосферою може суттєво впливати на концентрацію вуглекислого газу в атмосфері.