Викрадену картину Соларіо знайшли в Англії: вдова не віддає її музею

У центрі незвичайної юридичної та моральної суперечки опинилася картина «Мадонна з дитям» пензля італійського художника XVI століття Антоніо Соларіо. Цей твір, викрадений понад 50 років тому з невеликого громадського музею в італійському місті Беллуно, що розташоване в мальовничих Доломітових Альпах, нещодавно був виявлений у Великій Британії. Проте повернення культурного скарбу до Італії ускладнює позиція його нинішньої власниці — Барбари де Дозса, вдови британського барона, яка не бажає розлучатися з картиною, попри те, що вона досі значиться у базі викрадених творів мистецтва Інтерполу.

Історія почалася у 1973 році, коли картина зникла з музею Беллуно. Як з’ясувалося пізніше, її придбав барон де Дозса і перевіз до свого маєтку в стилі Тюдорів у східній Англії. Точний шлях, яким твір потрапив до рук барона, залишається невідомим, але факт викрадення ніким не оскаржується. Після смерті барона картина перейшла у власність його колишньої дружини, Барбари де Дозса. За словами Крістофера Марінелло, юриста, який спеціалізується на поверненні викрадених творів мистецтва, саме вона стала ключовою фігурою у цій справі. Марінелло, чия компанія Art Recovery International відома поверненням робіт таких майстрів, як Анрі Матісс та Генрі Мур, має особистий зв’язок із регіоном Беллуно через своє сімейне коріння. Саме тому він узявся за цю справу з особливим завзяттям.

«Я вирішив втрутитися, бо це стосується місця, де походить моя родина», — пояснив Марінелло в інтерв’ю. Він пообіцяв зробити все можливе, щоб повернути «Мадонну з дитям» до Італії. Проте його зусилля поки що не увінчалися успіхом. Барбара де Дозса відмовилася віддати картину, хоча, за словами юриста, вона зізналася, що твір їй не подобається. «Вона не вивішує її — картина нагадує їй про колишнього чоловіка», — додав Марінелло. На запит Associated Press щодо коментаря пані де Дозса поки що не відповіла.

Виявлення картини стало можливим завдяки спробі вдови продати її через аукціонний дім у Великій Британії кілька років тому. Під час підготовки до продажу твір було ідентифіковано як викрадений і внесений до бази Інтерполу. Ситуація привернула увагу місцевої поліції Норфолка, яка розпочала розслідування. Однак правоохоронці повернули картину Барбарі де Дозса після того, як британські судові органи дійшли висновку, що минув значний час, а італійська сторона не надала жодних офіційних запитів щодо розслідування. У заяві поліції Норфолка для Associated Press зазначається, що наразі справа не перебуває в активному розслідуванні.

Антоніо Соларіо, автор картини, був художником, який працював у різних куточках Італії на початку XVI століття. Його твори, хоч і не належать до шедеврів рівня Рембрандта чи Леонардо да Вінчі, мають значну історичну та культурну цінність. На аукціонах картини Соларіо продавалися за кілька сотень тисяч доларів. За оцінкою Марінелло, «Мадонна з дитям» може коштувати менше 100 тисяч фунтів стерлінгів (приблизно 128 тисяч доларів). «Це не Рембрандт, — визнає юрист, — але її цінність виходить за межі грошей». Для жителів Беллуно картина має особливе значення, адже Соларіо був пов’язаний із цим регіоном, і твір вважається частиною місцевої культурної спадщини.

Ситуація з «Мадонною з дитям» піднімає ширші питання про долю викрадених творів мистецтва, які з часом опиняються в руках приватних власників. Законодавство Великої Британії у таких випадках часто ускладнює повернення артефактів, якщо минуло багато часу з моменту викрадення, а початкові власники не вживають активних дій. Італійський музей у Беллуно поки що не зробив публічних заяв щодо своїх намірів повернути картину, що додатково ускладнює справу.

Марінелло, однак, не втрачає надії. Він наголошує, що повернення творів мистецтва їхнім законним власникам — це не лише юридичне, а й етичне питання. «Ця картина належить людям Беллуно, а не приватній колекції в Англії», — переконаний він. Поки що доля «Мадонни з дитям» залишається невирішеною, а суперечка між вдовою барона та італійською культурною спадщиною триває, привертаючи увагу як юристів, так і поціновувачів мистецтва по обидва боки Ла-Маншу.